ЗМІСТ

Вступ

1.    Реформи 1863-1874 рр. в Росії. Реформи місцевого самоврядування.

2.    Діяльність революційних гуртків на початку 30-х років ХІХ ст. Гуртки М. Станкевича та П. Чаадаєва.

3.    Історичний портрет М.І. Новікова (1744-1818)

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Політична та економічна ситуація в Російській імперії у ХVІІІ – ХІХ ст.. була досить мінливою і нестабільною

У середині 50-х років 19ст. у Російській імперії розпочався період реформ, які сприяли загальному пом’якшенню і лібералізації царського режиму. (Терміни «відлига» і «гласність» вперше були вжиті саме у цю епоху). Реформи були вимушеним кроком, на який повинно було піти самодержавство під натиском загальної кризи системи та загрозою революційного вибуху.

Безпорадність централізованої системи управління з особливою наочністю проявилася у часи Кримської війни (1853-1856), в якій Росія зазнала нищівної поразки. Однією з ознак кризи стала активізація народних рухів. Навесні 1855 р. вісім повітів України були охоплені масовими виступами, які ввійшли в історію під назвою Київської козаччини. Рухи виникли у тій місцевості, де жила пам’ять про козацькі традиції. Російський уряд видав з приводу війни маніфест, в якому закликав усіх підданих вступати до війська. Оголошення маніфесту дало українським селянам привід думати, що їх закликають у козаки і звільняють від панської залежності. Селяни чинили опір будь-яким спробам повернути їх назад у кріпацтво.

Всі ці чинники спричинили необхідність проведення реформ. Реформи треба було проводити на селі, у військовому секторі, в органах місцевого самоврядування.

На початку 19 ст., зокрема в 30-х роках в Росії почали виникати різні революційні невдоволення, в наслідок чого виникло багато революційно спрямованих гуртків.

Мета даної роботи полягає у висвітленні трьох питань з історії Росії ХVІІІ – ХІХ ст.

Завданням при цьому є:

-   з’ясувати суть та причини проведення реформ 1863-1874 рр. в Росії, зокрема реформ місцевого самоврядування;

-   проаналізувати діяльність революційних гуртків на початку 30-х років ХІХ ст.

-   викласти дані історичного портрету М.Новікова (1744-1818).

Аналізуючи літературні джерела, які розкривають суть питань даної роботи, необхідно сказати, що історія Росії ХVІІІ – ХІХ досить широко і детально охарактеризована в навчальних підручниках та періодичних виданнях. Це дало мені змогу досить добре розкрити усі питання роботи.

1. Реформи 1863-1874 рр. в Росії. Реформи місцевого самоврядування

Селянська реформа 1861 р. призвела до змін в економічній структурі суспільства, що викликало необхідність трансформації політичної системи. Нові буржуазні реформи, вирвані в уряду в період демократичного підйому, з'явилися побічним продуктом революційної боротьби. Реформи в Росії були не причиною, а слідством розвитку соціально-економічних процесів. У той же час, після реалізації, реформи об'єктивно впливали на ці процеси.

Проведені перетворення мали суперечливий характер - царат намагався пристосувати стару політичну систему самодержавства до нових умов, не змінюючи її класової сутності. Реформи (1863-1874) відрізнялися половинчастістю, непослідовністю й незавершеним характером. Вони проектувалися в роки революційної ситуації, а проводилися, особливо деякі з них, через 10-15 років в обстановці спаду революційної хвилі.

Найбільш архаїчною в середині XIX в, залишалася система російського судочинства. ............