Київський Національний Економічний Університет РЕФЕРАТ з курсу "Політична історія" на тему: "Революція 1905 - 1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил". Виконала студентка 1-го курсу 3-ї группи заочного факультету спеціальність "Фінанси" Дудуладова Крістіна Миколаївна Науковий керівник_______________________ ________________________________________ Київ - 2000 ПЛАН 1. Російська імперія на початку ХХ сторіччя. .............3 2. Розвиток революції навесні і влітку 1905 року.......12 3. Перша рада робітничих депутатів.....................14 4. Вищий підйом революції....................................16 5. Список використонної літератури........................24 Початок ХХ сторіччя. Російська імперія являла собою абсолютну монархію, в якій вся повнота влади належала імператору Миколаю II. Особистість. Старший син Олександра III і імператриці Маріі Федоровни, великий князь Миколай Олександрович народився в Царському Селі 6 травня 1868 року. Він отримав чудове утворення, як і належало спадкоємцю царського престола. Викладачами Миколая були відомі професора Н. Х. Бунге, Є. Є. Замисловський, Н. Н. Бекетов, Н. Н. Обручев, Ц. Кюи, М. Н. Драгомиров. Миколай II блискуче володів французьким і англійським мовами, міг говорити на датському і німецькому. (С. Ю. Вітте говорив, що "рідко зустрічав так добре вихованої людини, як Миколай II".) 26 листопада 1894 року, згодом місяць після смерті Олександра III, відбулася скромна по причині траура церемонія одруження імператора Миколая Олександровича з принцесою Алісой Гессен -дармштадтською, прийнявшою православіє 21 жовтня 1894 року і що отримала ім'я Олександра Федорівна. 3 листопада 1895 року у них народилася донька Ольга, через два роки родина поповнилася ще однією донькою Тетяною, в 1899 і 1901 роках народилися Марія і Анастасія. 30 липня 1904 року у царської чети народився син - спадкоємець російського престолу, великий князь Олексій. Хлопчик успадкував від матері невиліковну хворобу - гемофілію. По колишньому в Росії зберігалося общинне землеволодіння. Селяни не мали право відмовитися від отриманої землі. В общині існувала кругова порука, відбувалися переросподіл землі на основі рівного землекористування. Крім Того, община диктувала терміни сільхозробіт. Зберігалася система відробітків. Все це безумовно відбивалося на положенні селянства, що страждало від безземелля, податків, викупних платежів. З початку ХХ сторіччя боротьба селянства за землю значно посилилася. Селянські виступи все частіше переростали в повстання. Так, наприклад, навесні 1902 року спалахнули селянські повстання в Харківській і Полтавській губерніях. Потужний селянський рух розгорнувся на Кавказі. Боротьбу селян Гуріі в багатьох випадках підтримували робітничі. Ріс вплив революційних політичних партій. Феодальні пережитки в селі гальмували розвиток товарно-грошових відношень в країні, негативно відбивалися на розвитку внутрішнього ринку. 3/4 населення займалося сільським господарством, в той час як в розвинених країнах Європи - менш половини. Ця обставина впливала на складання ринку робітничої сили, деформувала процеси індустріалізації. Немале число сезонних, тимчасових і інших категорій робітничих не могли продати землю. Це відбивалося на рівні їхньої кваліфікації, що в свою чергу гальмувало впровадження передової техніки, а значить відбивалося на всьому процесі монополізації промисловості. Селянин, пришедший в місто на заробітки, рятувався від голодної смерті, примушений був погоджуватися на будь-яку роботу. Таким Чином, незавершенність процесу первинного накопичування капіталу була причиною деформації процесів індустріалізації і монополізації в Росії. Повсякденною реальністю в Росії були політичне безправя і жорстока експлуатація пролетаріату. ............