Одним із найважливіших факторів, що перешкоджають адекватному розвитку вітчизняного страхового ринку, є невисокий рівень прозорості в діяльності його професійних учасників. Не зважаючи на те, що багато керівників фінансових установ уже усвідомили важливість інформаційної відкритості й готові надавати інформацію клієнтам та інвесторам, на жаль, процеси перерозподілу власності змушують менеджмент ряду крупних фінансово-промислових груп дуже обережно підходити до цього питання.
Досить часто, не маючи вичерпних даних про поточний стан страховика, особливо про його реальну платоспроможність, потенційні страхувальники утримуються від укладання договорів страхування. Акціонери теж не завжди мають можливості правильно оцінити ризики та оптимально вибудувати взаємини з менеджментом. Все це створює серйозні перешкоди на шляху до активізації як страхових, так і інвестиційних процесів, що, у свою чергу, породжує недовіру.
Найпростішим способом отримання інформації про стан справ конкретного професійного учасника страхового ринку є ренкінг. Ренкінг (з англ. "to rank" – "ранжувати") – це список компаній, упорядкований за певною ознакою. Наприклад, найчастіше страховики ранжуються за такими фінансовими показниками як: активи, капітал, обсяги страхових платежів і страхових виплат, страхові резерви та фінансовий результат діяльності.
В Україні ренкінг страховиків у 1995-1999 роках оприлюднював Укрстрахнагляд, в основному, через публікацію в газеті "Україна-Бізнес". Це були, як правило, показники діяльності перших 50-ти страхових компаній. Після ліквідації Укрстрахнагляду цю роль, починаючи з 2001 р., виконує страховий рейтинг "Insurance TOP" – щоквартальне видання Українського науково-дослідного інституту "Права та економічних досліджень", яке публікує ренкінги професійних учасників страхового ринку (страховиків, перестраховиків, страхових брокерів).
Однак найкращим способом інформування інвесторів про фінансову стійкість професійного учасника страхового ринку є рейтинг. Поняття "рейтинг" (з англ. "to rate" – "оцінювати, визначати клас") означає кількісну або якісну оцінку рівня визнання або авторитету; показник кредитоспроможності позичальника, тобто за допомогою рейтингу в стислій формі надається вичерпна інформація про його надійність.
У свою чергу, рейтингова оцінка страховика (з англ. "insurer rating) – це поточний висновок щодо стану показників страховика з урахування ступеню розвитку страхового ринку та його ринкової ваги на предмет його фінансової стійкості у звичайний час і можливість управляти ситуацією при виникненні загрози фінансової кризи. Наявність рейтингу і його рівень вигідно відрізняє страховика, будучи доказом відкритості та прозорості його діяльності.
Рейтингові агентства, як правило, визначають два основних типи рейтингів страхових компаній:
1) фінансової стабільності, які дають оцінку фінансової стабільності страхової компанії та її здатності вчасно обслуговувати пріоритетні зобов'язання перед страхувальниками (убезпеченими, вигодонабувачами) та договірні зобов'язання;
2) емітента, в т. ч. цінних паперів з фіксованим доходом. Такі рейтинги присвоюються конкретним випускам облігацій і привілейованих акцій. Вони відображають не тільки загальну кредитоспроможність емітента, але й особливі строки й умови щодо обігу цінних паперів, включаючи пріоритетність у разі дефолту. ............
