План
Вступ
Основна частина
1. Російське право XI – XV століть
2. Судебник 1497 року
Висновок
Вступ
Метою даного реферату є опис джерел російського права XI – XV століть, а так само розкриття питання про необхідність створення Судебника 1497 року і його основних положень.
В першу чергу мова в моєму рефераті піде про найкрупніший пам'ятник староруського права – Російській Правді. Списки Російської Правди дійшли до нас у великій кількості, але їх єдина класифікація дотепер відсутня. Всі списки російської правди можна розділити на три редакції: Коротка Правда, Просторова Правда і Скорочена Правда. Російська Правда була кодексом староруського феодального права, джерелами кодифікування були норми звичайного права, князівська судова практика і деякі норми візантійського канонічного права.
Наступним кроком в розвитку староруського права з'явилася поява судної грамоти Пскова, джерелом для якої була все та ж Російська Правда. Проте в порівнянні з Російською Правдою в ній більш докладно регламентувалися цивільно-правові відносини і інститути, обов'язкове право, судове право, розглядаються деякі види політичних і державних злочинів. Судна грамота Пскова була основним джерелом права для Пскова.
Російська правда була так само джерелом для створення іншого пам'ятника староруського права – Новгородської судної грамоти. Положення, закладені в судну грамоту, були засновані на звичайному праві. Новгородська судна грамота обмежувалася розглядом законодавчих норм про суд і порядок суду, інших положень вона не містила.
Документом, який знаменує нову епоху в історії держави і права Росії – становлення єдиної Російської держави – є загальноросійський Судебник 1497 року. Розвиток феодальних відносин, утворення централізованої держави вимагали створення істотно нових законодавчих актів. Норми звичайного права і князівська судова практика Російської Правди виявилися вже недостатніми для управління Московським князівством.
1. Російське право XI – XV століть
«До наших днів дійшлі більше ста списків Російської Правди, які можна представити в трьох основних редакціях: Коротка правда (КП), Просторова правда (ПП) і Скорочена правда (СП). Якнайдавнішою редакцією (підготовлена не пізніше 1054г.) є Коротка Правда, що складається з Правди Ярослава (ст. 1 — 18), Правди Ярославічей (ст. 19 — 41), Покона вирного (ст. 42), Уроку мостників (ст. 43). Просторова редакція, що виникла не раніше 1113 р. і пов'язана з ім'ям Володимира Мономаха, розділяється на Суд Ярослава (ст. 1 — 52) і Статут Володимира Мономаха (ст. 53 — 121). Скорочена редакція з'явилася в середині XV в. з переробленої Просторової редакції.»
В період формування феодальних відносин головним джерелом права було звичайне право. З утворенням Староруської держави створюється вже певна система норм феодального права, яка одержує подальший розвиток у міру посилення в Київській Русі феодального устрою.
Певний вплив на Російську Правду надав візантійське канонічне право. В цьому нас переконують найраніші, дійшли до нас пам'ятники староруського феодального права, якими є договори з Візантійською імперією, що відносяться якраз до X в. (911, 944, 971 рр.).
Перша спроба уніфікації норм староруського права була зроблена Володимиром I, який в цілях боротьби з антифеодальними злочинами спочатку ввів смертну страту за вбивство, а потім був вимушений замінити її грошовими штрафами за вбивство — «вирами», перетворивши їх на одне з найважливіших джерел доходів князівської казни. ............
