СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
БАРАБАШ ЮЛІЯ ВАСИЛІВНА
УДК 94 (477.6) «1920/1930»
РОЗВИТОК ІНФРАСТРУКТУРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В ДОНБАСІ У 20-Х РР. ХХ СТ.: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
Спеціальність 07.00.01 – історія України
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Луганськ – 2008
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Сьогодні Україна є суверенною європейською державою. Важливою складовою її соціально-економічної сфери є інфраструктура охорони здоров’я, розвиток якої проходить у складних умовах. Процеси, пов’язані з питаннями матеріального стимулювання медичних працівників, створення належних умов праці та соціального забезпечення протягом доби незалежності нашої держави потерпали від значних невдач та змушували до пошуку нових механізмів регулювання цього питання.
Зазначені тенденції пов’язані з політикою ціноутворення, оподаткування, станом ринку праці, зайнятістю, соціальним захистом і забезпеченням населення. До того ж, як вважають сучасні дослідники, представники бюджетної сфери, до яких відносяться і медики, яких держава матеріально не підтримує на належному рівні, звертаються до пошуку додаткових шляхів отримання матеріальних благ, не турбуючись про моральний бік справи. Глибоким корінням таких проблем є порушення розподілу матеріальних та духовних благ. Виходячи з таких міркувань, керівництву держави слід враховувати досвід минулих років, який досить часто допомагає у вирішенні наболілих проблем. Але нерідко він несе у собі негативний приклад, що у свою чергу, також є досвідом – «як уникнути подібних моментів».
Вважаємо за доцільне звернутися до досвіду 20-х років минулого століття. У той час питання соціальної політики відігравали неабияку роль у діяльності керівних органів. Одразу після революційних змагань на порядок денний постали питання, які потребували виваженого та глибокого підходу. Гострими проблемами були голод, стан охорони здоров’я, соціальне забезпечення, безробіття, матеріально-побутові умови. Особливо гостро криза проходила в Донецькій губернії.
Дійсно, нинішній стан можна дещо порівняти з 20-ми рр. ХХ ст. Саме тоді, як і у період проголошення незалежності нашої держави (1991 р.), відбувалася трансформація у соціально-економічній сфері. З переходом до ринкових відносин (1921 р. – перехід від політики «воєнного комунізму» до «нової економічної політики») спостерігалося скорочення бюджетного фінансування медичної допомоги, що призводило і до скорочення медичних установ, їхнього закриття. Недостатнє фінансування позбавляло можливості забезпечити медичні заклади належною кількістю медичних приладів та апаратури. Однак владні органи намагалися сконцентровувати зусилля, аби забезпечити населення медичною допомогою, тобто приділялася увага питанню будівництва закладів охорони здоров’я, їхньому ремонту, забезпеченню належними приладами, вирішенню кадрових питань та ін. Уже наприкінці 1920-х рр. було отримано значних результатів щодо відкриття медичних закладів та забезпечення сфери належною кількістю кваліфікованих кадрів.
Тож, на нашу думку, проблеми у сфері охорони здоров’я Донбасу періоду 1920-х рр. перегукуються з нинішніми, що й спричинює актуальність цього наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках комплексної програми «Українська еліта в історичному контексті державотворчих процесів та розвитку суспільно-політичної думки», що розробляється історичними кафедрами Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (державний реєстраційний номер 0106U000296).
Об’єктом дослідження є система охорони здоров’я Донецького регіону у 20-ті роки ХХ століття.
Предметом вивчення є інфраструктура охорони здоров’я Донбасу, у тому числі надання медичних послуг населенню, а також забезпечення галузі відповідними кадрами.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період 20-х рр. ............
