Стиль “українське бароко” (17-18 ст.), зокрема в архітектурі
Українська архітектура й образотворче мистецтво другої половини XVII - XVIII ст. розвивалися під могутнім впливом мистецтва бароко, для якого були характерні пишність і вишуканість форм, урочистість і монументальність.
Виникнення бароко було обумовлене об'єктивними причинами, що ховалися у закономірностях громадського життя Європи 2-ї половини XVI і XVII в. Бароко був насамперед породженням соціально-політичних криз, що трясли в цей час Європу і набули особливого розмаху у 17 сторіччі. Церква й аристократія намагалися використовувати у своїх інтересах настрої, що виникали внаслідок суспільних зрушень і потрясінь. Але це лише одна з тенденцій, що характеризують світовідчування бароко.
Для стилю бароко характерно загострене відчуття суперечливості світу й одночасно — прагнення відтворювати життєві явища в їх динаміці, розвитку, переходах. Стиль бароко тяжіє до монументального зображення дійсності, до великих форм (будь то література чи архітектура). Одночасно в ньому знаходять вираження усвідомлення розгубленості і сум'яття, що викликають у багатьох представників суспільні катаклізми 16-17 ст. і зв'язана з ними криза ренесансних ідеалів і уявлень.
Стиль бароко неоднорідний і досить суперечливий. З одного боку, барочні твори мистецтва втілюють прагнення дворянства переконати у своїй перевазі і пишноті, у своїй витонченості і вибраності (преціозна поезія, галантно-героїчний роман, помпезні пам'ятники архітектури). З іншого, містять у собі спроби творчо переосмислити підсумки кризи, збагатити у світлі її історичних уроків гуманістичні уявлення про людину і дійсність. З третього, знаменували собою перехід до світської облаштованості повсякденного побуту. У стилі бароко починають створюватися міста, будинки, внутрішні інтер'єри, живопис, ікони, бароко знаходить відзвуки й у народній творчості. Разом із класицизмом це був останній глобальний стиль, що визначав світогляд цілої епохи. Іноді бароко називали спробою відновлення середньовічного цілісного світовідчування. Однак воно не вичерпується парадно-придворними, державно-апофеозними аспектами чи клерикальними, релігійно-містичними проявами. Бароко набагато ширше й змістовніше [4]. Відгомони його впливу можна простежити в сучасних модерністських, ірраціоналістичних і релятивістських мотивах і естетичних пристрастях.
Архітектура бароко служила твердженню ідей католицизму й абсолютизму, але в ній знайшли відображення прогресивні тенденції архітектури, що виявилися в плануванні міст, площ, будинків, розрахованих на маси народу. Блискучим центром барочної архітектури став католицький Рим. Джерела бароко були закладені в пізній творчості Віньоли, Палладіо й особливо Мікеланджело. Архітектори бароко не вводять нові типи будинків, але знаходять для старих типів будівель — церков, палаццо, вілл — нові конструктивні, композиційні і декоративні прийоми, що у корені змінюють форму і зміст архітектурного образу. Вони прагнуть до динамічного просторового вирішення, до трактування обсягів мальовничими масами, застосовують складні плани з перевагою криволінійних обрисів, руйнують тектонічний зв'язок між інтер'єром і фасадом будинку. Вільно використовуючи античні ордерні форми, вони підсилюють пластичність і мальовничість загального вирішення. ............
