Найбільш вагомий внесок у розробку ідей маржналістів зробила австрійська школа політекономії, яка сформувалась у 70-ті роки XIX ст. Її репрезентували професори Віденського університету Карл Менгер (1840-1921), Фрідріх фон Візер (1851-1926) та Ейген Бем-Баверк (1851-1919).
    Її теоретичними принципами були суб'єктивний ідеалізм та теорія граничної корисності. Внесок у науку і впливовість їхніх теорій ставлять цих економістів на чільне місце після класичної школи. Жодна інша група не внесла стільки нового в теорію економіки, як австрійська школа. Не випадково її ідеї набули великого поширення також в Англії, Німеччині, США, Росії та інших країнах.
    Найвідоміший представник австрійської школи Бем-Беварк у працях "Основні теорії цінностей господарських благ" (1886), " Капітал і прибуток" (1889), а також інших своїх дослідженнях дав широкий варіант нової теорії, доповнивши її, зокрема, суб'єктивною концепцією процента.
    Як уже зазначалось, австрійські економісти, аналізуючи властивості маржинального блага, на перший план висували корисність речі, підкреслюючи водночас, що не всі корисності здатні обмінюватися. Таку здатність мають тільки ті блага або корисності, якими суспільство володіє в обмеженій кількості і котрі завдяки цьому стають цінностями.
    Бем-Баверк сформулював цю ідею так: "Для створення цінності необхідно, щоб з корисністю поєдналася рідкість не абсолютна, а тільки відносна, тобто як порівняти з розмірами існуючої потреби в речах такого роду. Висловлюючись точніше, ми скажемо: цінності набирають матеріальні блага тоді, коли реальний запас матеріальних благ цього роду настільки незначний, що для задоволення відповідних потреб їх або не вистачає зовсім, або їх так мало, що певна сума потреб має залишитись незадоволеною. І навпаки, не мають цінності ті матеріальні блага, які є в нашому розпорядженні в такій кількості, що з їхньою допомогою можуть бути не тільки повністю задоволені відповідні потреби, а й залишається ще зверх того певний надлишок, який не знаходить собі застосування". У Бем-Баверка поняття цінності є вираженням зв'язку між суспільним явищем ціни та індивідуально-психологічним явищем одиничної оцінки. Основою цінності у Бем-Баверка є корисність блага. Він розрізняв два види корисності: просту (абстрактну) і кваліфіковану(конкретну). Абстрактна розглядалась ним як корисність взагалі, що притаманна матеріальним благам, які є в достатній кількості. Корисність одиниці блага в даному випадку до уваги не бралась.
    Кваліфікованою корисністю наділялися блага, запас яких обмежений і зменшення хоча б на одиницю позначається на добробуті індивіда. Таке розмежування корисності пов'язувалось з формуванням цінності матеріальних благ. Цінність, як вважали економісти австрійської школи, властива не всім благам, лише тим, кількість яких обмежена і вони внаслідок цього можуть обмінюватися.
    Процес утворення цінності Бем-Баверк поділяв на два етапи. Перший він пов'язував з утворенням суб'єктивної цінності, під якою малась на увазі індивідуальна оцінка блага суб'єктом. Вона залежала від того, яку роль благо відігравало в задоволенні його потреб. Якщо корисність абстрактна, то благо не отримує оцінки і його суб'єктивна цінність дорівнювала нулю. ............