За останні роки українські історики по новому
осмислили ряд подій вітчизняної історії.
Чи не найбільшою мірою це стосується історії ХХ ст.,
яка у недавні часи перекручувалася або замовчувалася
на догоду існуючому режиму.
Юрій Щур, 2006 р.
Вступ Тема даної наукової роботи – «Криворіжжя в роки Великої Вітчизняної Війни. Відбудова Кривого Рогу в повоєнні роки».
Обираючи дану тему для наукової роботи я звернув увагу на те, що дотепер не існує жодного цілісного і комплексного дослідження Криворіжжя в роки Великої Вітчизняної Війни та в повоєнні роки. На мою думку, дослідження даної теми є дійсно актуальним, оскільки крім наукового має ще і практичне значення.
Об’єктом наукової роботи є Криворіжжя під час німецько–радянської війни і у перші повоєнні роки.
Предметом дослідження є діяльність частин Червоної Армії, партизанських груп, радянського підпілля та українського націоналістичного підпілля на Криворіжжі в роки Великої Вітчизняної Війни та процес відбудови Кривого Рогу в післявоєнні роки.
Виходячи з актуальності обраної теми і враховуючи недостатню вивченість проблеми, були поставлені такі завдання:
- розглянути значення Кривого Рогу для СРСР та Німеччини;
- проаналізувати діяльність партизанських груп та радянського підпілля на Криворіжжі в роки окупації;
- висвітлити створення і діяльність підпільних націоналістичних осередків у вказаному регіоні;
- встановити які саме радянські частини і з’єднання брали участь у боях за Кривий Ріг;
- розглянути процес відбудови Кривого Рогу, його темпи і методи.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 22 червня 1941 р. (початок німецько-радянської війни) до 1950 р. (місто досягло довоєнних обсягів видобутку руди).
Географічні межі дослідження – територія сучасного Кривого Рогу та прилеглих земель – загальна площа приблизно 43,0 тис. га
Результати дослідження можуть бути використані при підготовці лекційних курсів та факультативних занять у вищих та середніх навчальних закладах.
Частина І. Криворіжжя на початковому етапі війни. Окупаційний період
1.1 Оборона Кривого Рогу. Евакуація
22 червня 1941 року відкинуло в минуле всі проблеми і тривоги мирного часу. 22 – 23 червня на підприємствах, будівництвах, в закладах відбулися сотні мітингів, в яких брали участь 52 тисячі чоловік – майже все трудове населення довоєнного Кривбасу. Такі ж багатолюдні мітинги відбулися і на всіх змінах шахтоуправління «Інгулець», де більш ніж 3000 робітників виразили готовність вступити до лав Червоної Армії. Гірники з шахтоуправління ім. Орджонікідзе пообіцяли збільшити видобуток руди, а дружини рудокопів з шахтоуправління «Першого травня» заявили про готовність замінити на робочих місцях своїх чоловіків, коли вони підуть на фронт.
Газета «Червоний гірник» друкувала десятки листів комсомольців та комсомолок, що добровольцями пішли на фронт. З перших днів війни тисячі гірників, металургів, будівельників пішли до лав Червоної Армії. З криворіжців було сформовано три стрілецькі дивізії, полк протиповітряної оборони, автотранспортний батальйон, медико-санітарний батальйон, та інші частини й підрозділи. На кожному руднику був створений батальйон народного ополчення.1 Загалом, 20 тисяч криворіжців увійшло до народного ополчення.
Партійні та комсомольські організації міста займались формуванням винищувальних батальйонів, організовували ремонт та виробництво військової техніки, евакуацію матеріальних та культурних цінностей, будівництвом оборонних рубежів.
Коли фронт наблизився, жителі міста вийшли на будівництво оборонних споруд. ............
