Інститут Муніципального Менеджменту і Бізнесу "Святкові і неробочі дні"
     КИЇВ-2002 План. Вступ 1. Святкові і неробочі дні в українському законодавстві 2. Значення святкових і неробочих днів Висновок Література Задачі
     В наш час трудове право в промислово розвинених країнах світу визнається однією з головних галузей права. І це зрозуміло, оскільки саме в сфері застосування праці, де створюються матеріальні й духовні блага, знаходиться зона переплетіння життєво важливих інтересів різних соціальних груп, інтересів державних, суспільних і особистих, приватних. Від методів правового регулювання праці багато в чому залежить суспільний спокій і відчуття обопільного порозуміння між суб'єктами трудових правовідносин. Це сфера, в якій задіяно найбільше число членів суспільства і тому вона заслуговує на особливо пильну увагу держави.
    Але не тільки уряд, керівники, юристи повинні добре розумітися в основах трудового права. Кожна людина, незалежно від того, де вона працює, і на якій посаді, повинна знати свої трудові права і обов'язки, добре розуміти як себе вести в тій чи іншій ситуації, що стосується трудового законодавтства.
    Кожний працюючий має право на відпочинок, але існують такі дні, як святкові і неробочі, які не можуть ігноруватися державою, в силу національних, культурних чи релігійних традицій. Тому в своїй контрольній роботі я хочу висвітлити тему святкових і неробочих днів в українському законодавстві.
     Законодавство про працю не дає визначення часу відпочинку. Наукою трудового права традиційно під часом відпочинку розуміється час, протягом якою працівник є, вільним від виконання трудовнх обов'язків і вправі використовувати його на власний розсуд.
    Правове поняття часу відпочинку не відновідає фізіологічному поняттю відпочинку, коли людина, наприклад, спить. У зв'язку з цим науковці пропонували увесь час поза робочим часом називати "вільним від роботи часом" або "неробочим часом". Проте у законодавстві застосовується саме термін "час відпочинку", і його правовий аспект полягає у зв'язку із трудовими обов'язками працівника, а точніше, коли працівник вільний від такого зв'язку.
    Законодавством встановлені наступні види часу відпочинку:
    * перерви протягом робочою дня (зміни);
    * щоденний відпочинок (міжзмінна перерва);
    * вихідні дні (щотижневий відпочинок);
    * святкові і неробочі дні;
    * відпустки.
    Розглянемо докладніше, що ж мається на увазі під святковими і неробочими днями.
    Законом України про працю передбачені наступні святкові дні, робота в які не проводиться:
    * 1 січня - Новий рік;
    * 7 січня - Різдво Христове;
    * 8 березня - Міжнародний жіночий день;
    * 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;
    * 9 травня - день Перемоги;
    * 28 червня - День Конституції України;
    * 24 серпня - День незалежності України.
    Законом України "Про внесення змін до КЗпП України" від 24 грудня 1999р. з переліку святкових днів виключені 7 та 8 листопада - річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції.
    Робота також не провадяться і в дні релігійних свят, такі дні згідно із ст.73 КЗпП називаються "неробочими", чим підкреслюється їх недержавний характер. ............