План

1.         Вступ.

2.         Кохання як воно є:

1)        «Онєгін»;

2)        «Легкий подих»;

3)        «Майстер і Маргарита».

3.         Висновок.

4.         Література.

Вступ

Якщо розглядати будь-яку тему, то починати треба з визначення. Що ж таке кохання, любов? В тлумачному словнику цьому слову дали таке визначення: кохання – це почуття глибокої сердечної прихильності до іншої людини. Як сказав Дейвід Юм «Любов є не що інше, як бажання щастя іншій людині». Повністю з ним згодна, але іноді закохані переступають цю межу і майже впевненні в тому, що близька їм людина може бути щаслива тільки з нею. Тут вже прокидається певний егоїзм, який інколи доводить до психічних розладів або ще гірше до спроби самогубства. Хоча з іншого боку такі випадки тільки піддтверджують, що таке почуття як кохання настільке велике, що коли воно закрадається тобі в душу, ти вже не годний боротися ні з ним, ні з собою. Що ж це за відчуття які надають крила, впевненності, щастя? Багато письменників і поетів, художників і композиторів намагалися пояснити ці явища, але в них просліджуьтся різні шляхи і переконання щодо «любові». І я в даній роботі спробую аналізувати і порівняти деякі твори, відтворити зв´язок такого різного і в той же час однакового кохання.

Ліричні відступи в романі О.С. Пушкіна «Євгеній Онєгін»

Почати хочу з відомого усім роману Олександра Сергійовича Пушкіна. Кохання, яке він оспівує у своїх віршах дуже високе. Зараз хочу розібрати відносини Тетяни з Онєгіним. І якщо в інших творах, закохані повинні долати масу перешкод і в кінці кінців залишаються разом, то в даному випадку події розвиваються зовсім в іншому руслі.

А взагалі особисто я, притримуюся такої думки, що невзаємне кохання – не кохання. Може це прозвучить грубо, але у Тетяни був свого роду «спортивний інтерес». Вона побачила Онєгіна і вирішила, що це кохання всього її життя. Як можна було зробити такі висновки? Вона майже не знала його, що він з себе уявляє! Також це підтверджує ії відлюкуватись, в порівнянні зі своєю сестрою Ольгою. Якби вона не була такою замкнутою, а більше спілкувалася, ходила на бали, звані вечері, то її стражданням не було місця. Загалом кохання в них не було.

Онєгін в свою чергу згадав про Таню тільки тоді, коли почав відчувати самотність, коли зрозумів, що вона може належати комусь іншому. Це зачепило його самолюбство. Він був впевненний, що Тетяна на невидимій ниточці прив´язана до «свого лицаря» назавжди – і це тішило. Тепер він пише їй листи, прагне зустрічі. Людина не може не кохати, не кохати, а потім все зрозуміти: і як він був не правий, і як хоче все змінити, такого не буває. Як кажуть росіяни: «Дорога ложка к обеду». І саме це стає третім етапом в цій історії.

«Тогда – не правда ли? – в пустыне,

Вдали от суетной молвы,

Я вам не нравилась… Что ж ныне

Меня преследуете вы?

Зачем у вас я на примете?

Не потому ль, что в высшем свете

Теперь являться я должна;

Что я богата и знатна…»    

В цих рядках видніються нотки відчаю, скриті за почуттям злості. Тетяна ображена і не розуміє, що змусило Євгенія, переглянути його ставлення. ............