План

 

1.   Трудові ресурси та управління ними в будь-якій економічній системі

2.   Керівні органи Міжнародної Організації праці

3.   Наймані працівники та їхні об’єднання як суб’єкти соціального партнерства

4.   Таблиця «Основні наукові категорії прибічників двох протилежних напрямків наук про працю»

5.   Практичне завдання

6.   Використана література

1.    Трудові ресурси та управління ними в будь-якій економічній системі

Трудові ресурси є категорією, що посідає проміжне місце між економічними категоріями «населення» і «сукупна робоча сила». У кількісному аспекті до складу трудових ресурсів усе працездатне населення, зайняте, незалежно від віку, у сферах суспільного господарства й індивідуальної трудової діяльності, також особи працездатного віку, які б могли брати участь у праці, але зайняті в домашньому й особистому господарстві, на навчанні з відривом від виробництва, на військовій службі.

Трудові ресурси – це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві. Провідна роль у трудових ресурсах належить працездатному населенню в працездатному віці.

Працездатне населення – це сукупність осіб, переважно в працездатному віці, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовій діяльності.

На трудові ресурси істотний вплив справляють тенденції демографічного розвитку суспільства (динаміка народжуваності та смертності населення).

Найважливішими характеристиками якісного складу трудових ресурсів є загальноосвітній рівень і професійна майстерність.

Потреби суспільства в ресурсах праці розглядають у трьох напрямах:

1.    Виробничий – напрям, що пов’язує співвідношення між кількістю наявності робочих місць, що потребують певної професійно-кваліфікаційної спеціальності, і фактичною кількістю працівників відповідного профілю.

2.    Відтворювальний – напрям, що передбачає досягнення рівноваги між приростом робочих місць і додатковою робочою силою.

3.    Особистий – напрям, що передбачає забезпечення працездатного населення робочими місцями.

Люди є найбільш цінними серед ресурсів країни й підприємства. Тому основою управління будь-якою економічною системою має бути управління людськими трудовими ресурсами. Його зміст визначають: соціальні відносини, обсяги виробництва, технологія та інші фактори.

У масштабах економіки країни управління людськими ресурсами спрямовано на регулювання:

-      зайнятості;

-      умов і оплати праці;

-      забезпечення ділових відносин між роботодавцем і найманими робітниками;

-      підвищення кваліфікації працездатного населення;

-      розробку законодавства у сфері праці, зайнятості й соціальних відносин.

На підприємстві найважливішими завданнями управління трудовими ресурсами є:

-      визначення потреби в робітниках, інженерах, менеджерах різної кваліфікації;

-      аналіз ринку праці й управління зайнятістю;

-      добір і адаптація персоналу;

-      планування кар’єри співробітників фірми;

-      забезпечення раціональних умов праці;

-      організація трудових процесів, аналіз зайнятості й результатів праці;

-      обґрунтування структури доходів і проектування системи оплати праці;

-      проведення тарифних переговорів між роботодавцями й робото одержувачами і т.д.

Обсяг робіт з кожної з цих функцій залежить від:

-      розмірів підприємства;

-      характеристики виробленої продукції;

-      ситуації на ринку праці;

-      кваліфікації персоналу;

-      системи автоматизації виробництва.

 

2.    Керівні органи Міжнародної Організації праці

До Керівних органів Міжнародної Організації праці належать:

1.    Міжнародна конференція праці (МКП) – це вищий орган, що збирається раз на рік. ............