Зміст
1.Включення до складу Великого князівства Литовського та Польщі південно-західних руських земель
2. Політика великих Литовських князів на українських землях. Політичний устрій держави
3. Кревська, Вільненська, Городельська унії та їх вплив на становище українських земель
4. Соціально-економічний розвиток України у другій половині XIV – середині XVI ст.
5. Причини виникнення українського козацтва. Основні категорії козаків
6. Понятійний апарат
Література
1. Включення до складу Великого князівства Литовського та Польщі південно-західних руських земель
Відповідь на це питання необхідно почати з того, що занепад Київської Русі, монголо-татарська навала призвели до ослаблення східнослов'янських земель. Цим і скористалась молода Литовська держава, яка створилася в середині XIII ст.
Литовське князівство почало своє проникнення на Русь ще за часів князя Міндовга (1230–1263 рр.). Головним об'єктом експансії тоді були західноруські (білоруські) землі. У часи наступника Міндовга – Гедиміна (1316–1341 рр.) почалось включення до складу Литовського князівства південно-західних руських (українських) земель. Яскравим виявом зміцнення позицій у цьому регіоні стало те, що після раптової смерті Юрія II Болеслава великий князь Литовський Гедимін примусив бояр проголосити князем Галицько-Волинського князівства його сина Любарта. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння за галицько-волинську спадщину, яке почалося в 1340 р., Польща отримала Галичину, Литва – Волинь.
Слід відмітити, що, скориставшись у 50-х рр. XIV ст. слабкістю Золотої Орди (після смерті хана Джанібека у 1357 р. тут почалися міжусобиці, а у 1362 р. Орда розпадається на дві частини з кордоном по Волзі), литовці активно почали новий етап проникнення у землі колишньої Київської Русі.
Тут доцільно розповісти, що наступник Гедиміна великий князь Ольгерд (1345–1377 рр.), щоб зміцнити свою державу, поставив за мету приєднати до неї «всю Русь». У 1355–1356 рр. литовські війська зайняли спочатку Брянськ, а потім усю Чернігово-Сіверщину. У 1362 р. Ольгерд здійснив похід своїх військ на Подніпров'я і, зайнявши Київ та вигнавши ординців, прихопив Київщину й Переяславщину, віддавши їх у володіння своєму синові Володимиру. Влітку того самого року литовські війська повели наступ проти Орди і далі на південь. На берегах р. Сині Води, лівої притоки Південного Бугу, вони розгромили ординців. Поділля, яке раніше входило до складу Галицько-Волинського князівства, було включено до складу Литви.
Отже, на початок 60-х років XIV ст. під владою Литви опинилася велика частина території України – Чернігово-Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля, більша частина Волині. Внаслідок цього Велике князівство Литовське стало великою феодальною державою.
2. Політика великих Литовських князів на українських землях. Політичний устрій держави
Починати висвітлювати цю проблему слід з того, що приєднані до Литовського князівства землі за територією й кількістю населення були в 5 разів більшими, ніж власне Литва. Вони стояли й вище щодо культурного розвитку. Тому литовські правителі, намагаючись втримати під своїм контролем інкорпоровані землі, послідовно дотримувались правила: «старого не змінювати, а нового не впроваджувати». Це здійснювалося на практиці:
– до кінця XIV ст. ............
