Українське кіно початку ХХ століття
ПЛАН
І. Становлення і розвиток українського кіно у 20-х роках ХХ століття.
1. Початок культурної революції.
2. Початок 20-х років:
а) в пошуках нового;
б) дискусії початку 20-х років.
3. Друга половина 20-х років ХХ століття:
а) становлення нової естетики;
б) „Директиви у справі кіно” В.І.Леніна;
в) роль мистецтва у житті суспільства.
4. Пропагандистська роль кіно в умовах диктатури пролетаріату.
5. Організація кіно освіти на Україні:
а) статут-положення про державну школу кінематографічного мистецтва;
б) Київська студія екранної майстерності.
6. Негативні тенденції розвитку кіно.
7. Досвід братніх культур.
8. Досягнення українського кіно:
а) звільнення від абстрактної символіки та схематизму;
б) утвердження реалізму.
9. Структура республіканських кіноорганізацій.
ІІ. Хронікально-документальне і наукове кіно.
1. Становлення української радянської хроніки:
а) „Живий журнал”;
б) значення роботи операторів.
2. Документальний фільм „Симфонія Донбасу”:
а) новаторство авторів;
б) народ – будівник соціалізму;
в) реакція на фільм за кордоном.
3. Наукове кіно:
а) організаційні заходи;
б) пересувні кіноустановки;
в) міжреспубліканське співробітництво.
ІІІ. Художній фільм.
1. Агітфільм:
а) роль „агіток” у радянській пропаганді;
б) зв’язок з літературою.
2. Фільм „Тарас Шевченко” П. Чардикіна.
3. „Звенигора” О. Довженка.
IV. Висновки.
Становлення і розвиток українського кіно у 20-х роках ХХ століття
Велика Жовтнева соціалістична революція привела до глибинних змін в усіх сферах соціального і духовного життя народів. Народилося суспільство, в якому мистецтво стало надбанням трудящих. На початку 20-х рр.. партія і особисто В. І. Ленін визначили основні риси й шляхи становлення наймолодшого з мистецтв.
Одним із важливих завдань Країни Рад стало будівництво багатонаціональної культури. Почалася культурна революція - складова частина і продовження революції соціалістичної. Йшлося не лише про ліквідацію економічної відсталості, майже суцільної неписьменності, а й про докорінну соціальну перебудову, утвердження нової ідеології, нових естетичних принципів мистецтва.
На цьому шляху виникли великі труднощі, які, крім усього, визначалися культурною відсталістю, нерівномірністю розвитку ще вчора пригнічених націй, серед яких були і такі, що не мали не лише власної літератури, театру, а й навіть писемності. Складність виховання мас у дусі комуністичної моралі полягала і в тому, що партія в нових історичних умовах поставила завдання «побудувати соціалізм з тих людей, які виховані капіталізмом, ним зіпсовані, розбещені, але зате ним і загартовані до боротьби» .
Треба мати на увазі й те, що частина інтелігенції не зразу сприйняла Радянську владу. Це посилювало труднощі в творчій та виробничій перебудові кінематографа. Той, хто чесно перейшов на бік революції, брав активну участь у здійсненні організаційних і творчих заходів уряду.
«Вихідцями з яких класів були у своїй більшості представники мистецтва?» — запитувала Н. К. Крупська у статті «Головполітосвіта і мистецтво» (1921). І відповідала: «Або із буржуазії, або із інтелігенції, що обслуговувала ідейно буржуазію. ............
