Управління енергетичною безпекою:

концептуальні засади

В.І. Перебийніс, доктор економічних наук, професор

(Полтавська державна аграрна академія)

1. Енергетична безпека

В умовах переходу до ринку, перманентної економічної кризи аграрні підприємства України зустрілися з новою для них проблемою енергетичної безпеки, її оцінки та управління нею.

Актуальність проблеми енергетичної безпеки викликана зростаючою роллю зовнішнього середовища у функціонуванні підприємства, кардинальною зміною ролі держави при переході до ринкових форм господарювання.

Безпека – це стан, за якого не загрожує небезпека нікому і нічому.

Поняття “безпека”, яке раніше використовувалося тільки у військовій сфері і стосувалося державної безпеки, в останні роки поширилося на економічні проблеми і, зокрема, енергозабезпечення народногосподарських об’єктів та населення [1].

Енергетична безпека є універсальною категорією, що характеризує рівень захищеності різних суб’єктів економічних відносин на різних рівнях: національному (державному), регіональному, на рівні підприємства чи конкретної людини.

Енергетична безпека як багатоаспектне поняття може розглядатися на:

–    макрорівні (як елемент економічної безпеки держави);

–    регіональному рівні (як елемент економічної безпеки адміністративних утворень, підприємств та населення);

–    мікрорівні (як елемент економічної безпеки підприємства та конкретного населеного пункту).

Конфлікти в енергетичній сфері – це конфлікти:

а) між країнами за території, що містять поклади енергоресурсів;

б) між енерговиробляючими (енергопостачальними) компаніями за доступ до вигідних родовищ енергоресурсів;

в) між енерговиробляючими і енергопостачальними та енергоспоживаючими підприємствами стосовно цін (тарифів) на енергоресурси;

г) між підприємствами, що зайняті добуванням, переробкою, транспортуванням і використанням енергоресурсів та державою стосовно відрахувань у бюджет, екологічної безпеки тощо.

Система енергетичної безпеки держави як складова національної безпеки має бути спрямована на захист інтересів суспільства і держави, задоволення потреб громадян в гідних умовах життєдіяльності шляхом створення самодостатньо соціально орієнтованої ринкової економіки.

Національні інтереси у сфері енергетичної безпеки – це прагнення суспільства досягти стану забезпечення власних потреб в енергоресурсах, які б дозволяли нормально існувати і  розвиватися.

Можна виділити чотири рівні інтересів у сфері енергетичної безпеки:

1) інтереси суспільства і держави полягають у забезпеченні нормального функціонування владних інституцій, дотримання законності і правопорядку, інтересів і потреб громадян;

2) регіональні інтереси та інтереси територіальних громад полягають у надходженні частини прибутків у вигляді податків від ефективної діяльності підприємств, що можуть бути використані для розвитку територій та мешканців;

3) інтереси господарських суб’єктів (підприємств) – це економічні інтереси, що проявляються у забезпеченні виробничої діяльності таким важливим видом ресурсу як енергетичну, і задовольняє потреби працівників і власників підприємства;

4) інтереси людини полягають у забезпеченні їх права на працю на підприємствах, що використовують енергоресурси, комунально-побутові та культурні послуги тощо, що надаються відповідними енергоспоживачами організаціями.

Рівень енергетичної безпеки держави має визначатися через систему індикаторів (граничних показників), дотримання забезпечує здатність основних галузей народного господарства зберігати та відносно швидко набувати критичного рівня забезпечення потреб держави і населення за умов припинення імпорту енергоресурсів або дестабілізації систем енергозабезпечення в країні.

2. ............