Зміст

1. Номенклатура витрат на управління підприємством

2. Сутність бюджетування

2.1 Основи бюджетування

2.2 Призначення бюджетів і фінансових планів

2.3 Призначення внутріфірмового бюджетування

2.4 Види бюджетів

3. Практичне завдання

Задача 1

Задача 2

Висновок

Список використаної літератури

1. Номенклатура витрат на управління підприємством

Номенклатура витрат обігу складається з п’ятнадцяти статей. До них входять:

- Витрати на перевезення;

- Витрати на оплату праці;

- Витрати на оренду та отримання основних фондів;

- Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів і нематеріальних активів;

- Амортизаційні відрахування на капітальний ремонт і витрати на поточний ремонт основних фондів;

- Знос та утримання малоцінних і швидкозношуваних предметів;

- Витрати на паливо, газ, електроенергію для виробничих потреб;

- Витрати на зберігання, підсортування, оброблення, пакування і перепродажну підготовку товарів;

- Витрати на рекламу;

- Відсотки за кредит;

- Втрата товарів у межах норм природного убутку під час перевезення, зберігання та реалізації;

- Витрати на тару;

- Відрахування на соціальні заходи;

- Витрати на обов’язкове страхування майна;

- Інші витрати.

Згідно з стандартом бухгалтерського обліку №16 “Витрати” під витратами розуміють зменшення економічних зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає принципам міжнародних стандартів фінансової звітності і застосовуваному у національних стандартах принципи відповідності витрат доходам. Якщо витрати неможливо прямо пов’язати з доходами певного періоду, то вони відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені нормами П(С) БО №16 суворо регламентується умови визнання витрат підприємства (рис.1)

Рисунок 1.

Визначення витрат відповідно до П(С) БО 16

Так, витрати визнаються за наступних умов:

- Зменшення власного капіталу підприємства. Наприклад, списання пакувальних матеріалів; нарахування заробітної плати торговому персоналу підприємства.

- Визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів.

- Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємств. Наприклад, уцінка товарів.

- Можлива достовірна оцінка суми витрат. Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів, документально підтверджена.

Згідно з П(с) БО №16 витрати поділяються на такі групи:

1. Собівартість реалізованої продукції, до якої включають виробничу собівартість реалізованої продукції; при реалізації послуг виробнича собівартість наданих послуг; при реалізації товарів витрати на їх придбання, доведення до придатного для реалізації стану.

2. Собівартість реалізованих товарів. При цьому підприємство, що здійснює торговельну діяльність до складу собівартості реалізації продукції включає:

- витрати на придбання товарів згідно з договором поставки;

- суми, сплачені за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням товарів;

- витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування товарів до місць їх використання, включаючи витрати на страхування і відсотки за комерційний кредит;

- суми вивізного мита;

- сума непрямих податків у зв’язку з придбанням товарів, які не відшкодовуються підприємству;

- інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

При продажі запасів і, зокрема, товарів їхня оцінка здійснюється за одним з п’яти методів. ............