Утворення муару

План

1.         Кутові анізотропії зображень і зору

2.         Анізотропія регулярних решіток

3.         Причини і суть явища муароутворення

4.         Види муару

5.         Контраст муару

1. Кутові анізотропії зображень і зору

Поряд із просторовою частотою, яка визначає кількість дискретних відліків і обсягом інформації, що переробляється, на якість одержуваного зображення впливають геометрія й орієнтація решітки дискретизації. Растр однофарбової репродукції і растр фарби, що рисує, в кольоровому друці завжди орієнтовані під кутом 45°. Діагональна орієнтація решіток дозволяє оптимально погодити властивості поліграфічного відбитка і його растрової структури, з властивостями ілюстраційного оригіналу з однієї сторони і з властивостями одержувача інформації з іншої. В цьому випадку ці властивості полягають у кутовій анізотропії, властивій трьом базовим компонентам інформаційного процесу.

Перша з цих анізотропій виявляється в статистиці розподілу контурів за напрямками і є наслідком дії закону тяжіння в зорово сприйманому навколишньому світі, репліками якого і є здебільшого оригінали, призначені для поліграфічного репродукування. Вертикальні та горизонтальні лінії суттєво переважають над похилими.

З іншого боку, дослідження зорового аналізатора людини виявили значні розходження граничної чутливості та роздільної здатності для різних напрямків. Їх ілюструє графік границь просторово-частотної характеристики зору на рис. 1. Просторові частоти на цьому графіку оцінюються кількістю ліній, що розрізняються на одиниці кута зору.

Здатність ока розрізняти вертикальні, горизонтальні та похилі штрихи знаходиться в співвідношенні 1,0:0,8:0,46. На рівні сприйняття, що перевищує рівень сітківки, мозок перерозподіляє свої ресурси на користь візуально більш важливих, ніж похилих, вертикальних і горизонтальних напрямків.

Крім того, під час розглядання аналогічних елементів у сусідстві з елементами іншої орієнтації зір концентрується на вертикальних і горизонтальних деталях навіть у тих випадках, коли його гострота достатня, щоб розрізнити деталі будь-якого нахилу.

Отже, специфіка зорового сприйняття природним чином погодиться з властивостями зображень і сформувалася на фоні анізотропії в розподілі контурів за напрямками в зорово сприйманому навколишньому світі.

Рисунок 1 – Границі просторово-частотної характеристики зору

2. Анізотропія регулярних решіток

У двовимірних ортогональних решітках роздільна здатність змінюється з кутовим періодом 90° від 100% до 70,7%. У гексагональних решітках це розходження знаходиться в межах 100% – 86% і повторюється через кожні 60° (рис. 2, напрямки максимального і мінімального розділення відзначені відповідно переривчастими і суцільними лініями). Остання з решіток більш ізотропна, оскільки точність передачі штрихів тут менше залежить від їхньої орієнтації.

Рисунок 2 – В ортогональних растрових решітках напрямки максимальної (– – – –) і мінімальної (─) роздільної здатності, повторюються через 90° (а), а в гексагональних решітках – через 60° (б)

Кутові анізотропії оригіналів, репродукційної системи і зору погоджуються перетворенням ортогональної решітки в діагональну шляхом повороту її на 45°. ............