Загальноосвітня школа № 7

іван франко і музика

Виконала: учениця 10 класу

Кулініч Т. В.

Перевірила: вчитель

української мови та літератури

Носова О.В.

Полтава - 2010

 

Зміст

Вступ

Пісня в житті Івана Франка

Музичне обдарування Івана Франка

Українознавчий аспект дослідження Іваном Франком українських народних пісень

Твори Івана Франка покладені на музику

Висновок

Використана література

 

 

ВСТУП

Пісня і праця – великі дві силі!

Їм я до скону бажаю служить…

Іван Франко

Івана Франка породив його час. На зламі ХІХ-ХХ століть він був покликаний Творцем розпізнати, проаналізувати, вивчити його і навчити інших, стати Каменярем, Вічним революціонером, Титаном праці. Маючи потужний інтелект, він обійняв ціле коло людських інтересів, став критиком і дослідником, літератором та істориком, мовознавцем і мистецтвознавцем, філософом, етнографом та фольклористом.

Виростав у народному середовищі у Нагуєвичах на Галичині, в атмосфері мистецтва і народної естетики, віками їй притаманній, кожною клітинкою відчував свою землю, бо як можна співати на землі, якої ми не чуємо своїм серцем і не віримо в неї? Так і в псалмі «На ріках Вавилонських» написано: «Како воспоєм на землі чуждей?» Тож і звертається поет до неї словами, які надруковані на 20-гривневій грошовій купюрі незалежної України:

Земле моя, всеплодющая мати!

Сили, що в твоїй живе глибині,

Краплю, щоб в бою сміліше стояти,

Дай і мені!

Українське слово, музика, танець, обряд, звичай зіграли велику роль у формуванні теоретичних поглядів Івана Франка. Знання народної мудрості дає йому можливість відчути український поетичний фольклор у всій його повноті, – так починається духовний розвиток письменника, вченого і громадського діяча з яскраво вираженою індивідуальністю, яка, за словами Петра та Тараса Кононенків, «доростає до відчуття органічної єдності з вселюдством, бо митець мислить глобально на ґрунті неповторно-оригінальної української «філософії серця».

1. Пісня в житті Івана Франка

Іван Франко і пісня - невіддільні. Народна пісня сприяла сину нагуєвицького коваля Якова Франка піднятися до вершин української поезії. Творчість Івана Франка, органічно перевита народнопісенними прожилками, збагатила культуру етапними поезіями «Вічний революціонер» і «Каменярі», соціально насиченою збіркою «З вершин і низин», емоційно та художньо неперевершеною лірикою «Зів’ялого листя», мудрим «Моїм Ізмарагдом», філософськими поемами та багатьма-багатьма поетичними перлинами.

Протягом усього життя Івана Франка супроводила пісня: то він слухав і співав, записував і досліджував народні пісні, глибше пізнаючи через них народне життя, горе, радощі, відкриваючи в них відгомони народної історії і психології, етики і естетики, то творив власні поезії, називаючи їх, як і Шевченко, піснями та думами, несучи в них своєму народові «огонь в одежі слова», «правдиву іскру Прометея». Багато з цих його поезій покладено на музику, на їх основі створено чимало композицій різних жанрів від романсу до великих симфонічних і вокальних творів.

Іван Франко був переповнений піснями народними і власними, жив ними, вони були його єством, любов’ю, турботою, багатством і зброєю:

Пісне, моя ти сердечна дружино,

Серця відрадо в дні горя і сліз,

З хати вітця, як єдинеє віно,

К тобі любов у житті я приніс.

Тямлю, як нині: малим ще хлопчиною

В мамині пісні заслухувавсь я;

Пісні ті стали красою єдиною

Бідного мого тяжкого життя

Як справжній син трудового народу, Іван Франко розглядав народні та свої власні пісні поряд, в одному ряду, бо походили вони з спільного джерела, яким було багатогранне і складне народне життя:

І дарма, що пливе

В них добро і зло, —

В пісні те лиш живе,

Що життя дало

Народнопісенна атмосфера огортала Франка від раннього дитинства. ............