Зміст
Вступ
Розділ 1 Складові ведійської літератури
1.1Самхіти
1.2 Брахмани
1.3 Упанішади
Розділ 2 Соціально-економічні та політичні відносини у контексті літератури Вед
2.1 Освоєння долини Ганга і розвиток економіки
2.2 Соціальна структура давньоіндійського суспільства
2.3 Виникнення держави
Розділ 3 Характеристика ведійської культури
3.1 Релігія
3.2 Космогонічні погляди та витоки філософії
3.3 Розвиток наукових знань
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
У давнину в Індії виникли такі форми духовної культури і суспільної організації, вивчення яких багато чого пояснює не тільки в самій Індії, але й в інших східних країнах. Вирішення проблем історії давнини неминуче пов’язано з давньоіндійською цивілізацією. Внесок народів Індії в світову культуру настільки великий, що без його осмислення неможливо правильно уявити процеси історико –культурного розвитку людства.
Цікавість до Індії посилилася в пізньоримську епоху. В період кризи античної культури греко-римський світ захопила індійська філософія та релігія. В країну намагалися відвідати не тільки купці, але й письменники та філософи.
В середні віки інтерес до Індії з явився в країнах Сходу. Автором видатного твору на цю тему був Абурейхан Бируні . Створений в ХІ ст., твір містить цінні відомості про культуру та спосіб життя індійців у давнину.
Вивчення проблем давньої Індії пройшло декілька етапів – від діяльності перших вчених-ентузіастів і до формування самостійних національних шкіл. Засновником наукової індології вважається англієць У.Джонс, який прибув до Калькутти для заняття посади судді. Через рік за його ініціативою було організовано перше в країні наукове товариство – Бенгальське азіатське товариство. У 1791 р. був відкритий перший санскритський коледж у Варанасі.
Вивченню давньої Індії багато в чому сприяли успіхи в галузі санскритології. Перш за все треба відмітити праці Г. Уілсона, який склав перший великий санскритсько-англійський словник ( вийшов у 1819 р. ) і видав перші переклади „Рігведи”, „Вішну-пурани”, поеми Калідаси „Хмара-вісник”.
Вагомим внеском у санскритологію були праці М. Мон єр-Вільямса – англійсько-санскритський (1851) і санскритсько-англійський (1872) словники, санскритська граматика, видання і переклади давніх творів, праці з історії давньоіндійських релігій. З його допомогою був заснований „Індійський інститут” при Оксфордському університеті, де працювали такі вчені, як А. Макдоннел ( ведійська література, релігія і міфологія) та Ф. Томас (буддизм). Особливе значення мала діяльність Ф. Макса Мюллера, який організував видавництво серії „Священні книги Сходу”, переклав багато санскритських текстів, створив праці з індійської філології, філософії, релігії. Здійснений ним аналіз „Рігведи” з коментарями Саяни ознаменувало настання важливого етапу у вивченні ведійської літератури.
Створенням у 1871 р. Археологічної служби північної Індії було покладено початок науковій археології. Ця установа систематично друкувала звіти про свою діяльність, які містили описи розкопок давніх поселень, пам’яток матеріальної культури, епіграфіки, архітектури. Масштаби археологічних досліджень постійно збільшувалися. Матеріали розкопок допомагали уточненню даних письмових джерел, поясненню умов матеріального життя індійців у минулому.
Культурний спадок країни багато індологів оцінювали з позицій європейської освіченості своєї епохи, розглядаючи його через призму античної цивілізації, нерідко давньоіндійське суспільство зображувалося відсталим та застійним. ............
