Випадкові процеси та одновимірні закони розподілу ймовірностей

Характер прийнятих сигналів як носіїв інформації є випадковим і заздалегідь не є відомий, тому з цього погляду сигнали треба розглядати як випадкові функції часу. Крім того, передавання інформації завжди супроводжується дією різноманітних завад та шумів, тому реальні сигнали є сумішшю корисного сигналу та завади.

Ha відміну від детермінованих сигналів, які не несуть інформації і однозначно визначають значення конкретного процесу в будь-який момент часу, перебіг випадкових сигналів передбачити неможливо. Проте, спостерігаючи за численними реалізаціями одного і того ж випадкового процесу під імовірнісним кутом зору, можна виявити певні закономірності, що характеризують цей процес, та визначити сукупність невипадкових числових характеристик, які описують його.

Математичною моделлю випадкового сигналу є випадкова функція. Випадкова функція будь-якого аргументу – це функція, значення якої при кожному значенні аргументу є випадкове. Випадкову функцію часу називають випадковим процесом. Випадковий процес позначимо функцією . Спостерігаючи багаторазово за одним і тим же випадковим процесом, що перебігає в незмінних умовах, кожен раз отримуємо конкретні реалізації , не подібні одна на одну.

Крім того, неможливо передбачити, яку саме реалізацію отримаємо при даному конкретному спостереженні. Кожне окреме спостереження називають дослідом або випробуванням.

Випадковий процес повністю характеризується нескінченно великою кількістю реалізацій, які утворюють ансамбль реалізацій. Ha основі дослідження заданого ансамблю можна визначити статистичні характеристики, властиві випадковому процесові.

Розглянемо  реалізацій випадкового процесу  (рис. l). Сукупність миттєвих значень випадкового процесу, заданого ансамблем реалізацій у довільний момент часу, називають перетином випадкового процесу.

Ha рис. 1 показано перетин випадкового процесу  в момент , який дає змогу визначити сукупність миттєвих значень процесу ;,... Ця сукупність дає можливість визначити одновимірну функцію розподілу ймовірностей випадкової величини . Для цього виділимо ті значення, які в момент часу  задовольняють умову:

 (1)

де  – деяке вибране значення випадкового процесу.

Рисунок 1 – Ансамбль реалізацій випадкового процесу

Позначимо число цих значень як . Відношення  називають у теорії ймовірностей частотою настання події. У даному разі під подією розуміємо виконання умови (1). При достатньо великому значенні  відношення  прямуватиме до постійного числа, яке називають ймовірністю того, що при  випадкова функція  менша від значення :

 (2)

Ha практиці при достатньо великих  можна наближено вважати:

 (3)

Діючи аналогічно для інших значень  в інтервалі  можемо побудувати одновимірну функцію розподілу ймовірностей випадкового процесу (рис.2):

 (4)

Рисунок 2 – Одновимірна функція розподілу ймовірностей випадкового процесу

Функція  матиме ступінчастий характер у тому разі, якщо випадковий процес набирає дискретних значень. Якщо ж випадковий процес змінює свої значення неперервно, то функція  теж матиме вигляд плавної кривої. Очевидно, що для її побудови треба зменшувати до нуля інтервал  між сусідніми значеннями  (рис.2). ............