КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему:

 

«Впровадження механічних засобів годівлі на рибницькому підприємстві ЗАТ «Блакитна Нива»»

Вступ

Основним методом підвищення рибопродуктивності ставів є годівля риби при високій інтенсифікації рибництва. Її роль неухильно зростає у міру підвищення інтенсифікації виробничих процесів, а вартість годівлі до цього часу становила близько 40% вартості риби із тенденцією до підвищення. Тому раціональне використання кормів – найбільш актуальне завдання у загальному технологічному процесі вирощування риби.

Проблема годівлі коропа у ставових господарствах складається із загальних і спеціальних завдань. Найбільш серйозним залишається питання про загальну рибницьку культуру. Його вирішення повністю перебуває у компетенції керівництва рибгоспів. Захисту ставів від смітної риби, викошування жорсткої водної рослинності, меліорація ложа, правильний режим годівлі, здійснення санітарно-профілактичних заходів, селекційно-племінна робота, механізація – все це резерви підвищення ефективності годівлі. До загальних питань належить і взаємодія годівлі з іншими засобами комплексної інтенсифікації. Це питання ще далеке від повного практичного вирішення і потребує серйозних розробок наукового характеру.

В екосистемі ставу, як у виробничому цеху всі технологічні фактори виробництва, живої риби дуже тісно пов'язані. Великий взаємозв'язок існує між годівлею і щільністю зариблення ставу. Підвищення щільності зариблення коропа – вихідний компонент Інтенсифікації, проте паралельне зростання щільності зариблення кількості кормів, які вносять у став, до нескінченності неможливе. При високій щільності зариблення коропа й інтенсивній його годівлі удобрення ставів набуває нової функції регулятора кисню, а не лише засобу підвищення запасів природних кормів. Ефективність годівлі коропа тісно пов'язана з впровадженням полікультури. Таким чином, щільність посадки коропа і його годівля виявляються тісно пов'язаними не лише між собою, а й з іншими компонентами інтенсифікації.

1. Потреба риб у поживних речовинах 1.1 Протеїни

Складні сполуки, що містять білки та аміди. Значна частина останніх є проміжним продуктом синтезу білка у рослинах з неорганічних сполук або утворюється під час розщеплення білків під дією ферментів і бактерій. Нині виділено понад 2 тис. різноманітних білків, а от єдиної і раціональної класифікації їх досі немає. На практиці використовують класифікацію, яку вперше запропонували Ф. Гоппе-Зейлер і Дрексель, і яка згодом була істотно доповнена і значно розширена за рахунок даних стосовно функціональних властивостей білків. За сучасними уявленнями класифікація білків передбачає таке їх диференціювання:

І. Прості білки, або протеїни

ü   альбуміни, глобуліни, протаміни тварин і рослин;

ü   гістони, кератини, колагени, еластини тварин;

ü   глутеліни, проламіни рослин.

II. Складні білки, або протеїди

ü   хромо-, нуклео-, глюко-, ліпо-, фосфо-, металопротеїди тварин і рослин.

III. Білки-ферменти.

ІV. Білки – гормони.

V. Білки захисні.

VI. Білки отруйні.

До складу білків входять такі елементи, %: вуглець – 50,6–54,5; водень – 6,5–7,3; азот – 15,0–17,6; кисень – 21,5–23,5; сірка – 0,3–2,5; фосфор – 1,0–2,0. ............