Зміст
Вступ
1. Особливості лобізму в Україні та можливості лобіювати Верховну Раду України
2. Лобіювання законодавчого процесу в Україні
3. Лобіювання після попереднього розгляду законопроекту в постійному комітеті
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
В умовах незалежної України таке специфічне політичне явище, як лобіювання, ще не дістало свого правового оформлення. Крім того, сам термін «лобізм» інколи вважається майже лайливим. Часто можна зустріти заяви або висловлювання окремих політичних діячів, які з іронією вимовляють це слово. І тут немає нічого дивного. Пригадаймо, що колишні владні інститути тоталітарного суспільства мали жорсткий характер, були закриті та спрямовані виключно на дію «зверху вниз». Але поряд із цим, як пам'ятаємо, функціонувала особлива, негласна, надзвичайно розповсюджена непарламентська форма лобізму, хоч її ніхто так і не називав. Це -«штовхачі», які вибивали для підприємств і організацій плани, ліміти, сировину тощо в московських чи київських міністерствах. Це - поширені в минулому намагання керівників місцевих парткомів задобрити вище рангом керівництво заради завоювання доброго ставлення до себе та майбутньої кар'єри. Сюди ж до певної міри можна віднести й колишнє «телефонне право».
На жаль, ще й сьогодні Верховна Рада України, служби Президента України, міністерства, державні фінансові структури перебувають під тиском різного ґатунку «лобістів», які вимагають додаткових кредитів, ліцензій, податкових пільг, дотацій тощо. Помітним стало активне лобіювання іноземних інтересів. Як правило, існуюча тепер практика обстоювання групових інтересів має невпорядкований, «дикий» характер.
1. Особливості лобізму в Україні та можливості лобіювати Верховну Раду України
Однак усе це зовсім не означає, що політичні й громадські організації, групи активних виборців, різноманітні суб'єкти економічної та іншої діяльності не можуть скористатися позитивним досвідом демократичних країн у галузі лобіювання, обстоювання своїх інтересів.
Більше того, яким би незвичним для нашої політичної культури не був інститут лобізму, бажають того владні структури чи ні, його окремі елементи вже фактично існують. Водночас ми, на жаль, не досить приділяємо уваги тим легальним можливостям, якими варто скористатися для посилення впливу на депутатів і роботу Верховної Ради України з боку громадськості та утворюваних нею різноманітних організацій.
Які ж це можливості? Перше коло можливостей пов'язане з обов'язками депутата перед виборцями, зокрема з його звітністю. Це особливо стосується депутатів, обраних в одномандатних округах. Існуюче законодавство України зобов'язує депутата через певні проміжки часу звітувати перед виборцями про свою роботу, а також про роботу Верховної Ради України. Депутат також зобов'язаний звітувати перед колективами та організаціями, які його висунули. Так, у виборчому окрузі на депутата покладаються такі обов'язки:
підтримувати зв'язки з виборцями, інформувати про роботу Верховної Ради України та реалізацію своєї програми;
брати участь у виконанні законів у своєму виборчому окрузі;
вивчати громадську думку, потреби і запити населення та вносити відповідні пропозиції;
вести прийом громадян;
розглядати пропозиції, заяви та скарги від громадян, перевіряти їх та вживати відповідні заходи.
У Законі України «Про статус народного депутата України», зокрема, деталізується питання про механізм звітності перед виборцями. ............
