Закони царя Хаммурапі

Казус 1

Вавілонянин Акургал був пограбований невідомими особами на землі однієї із сільських громад. З часом він побачив свої викрадені коштовності на торзі. Продавець стверджував, що купив коштовності у спадкоємця померлого відомого ювеліра. Особи, які були присутні при укладенні цієї угоди, за свідченням продавця тимчасово відсутні.

Назвіть варіанти можливого рішення за Законами Хаммурапі.

Відповідно до Законів Хаммурапі договір купівлі-продажу укладається в присутності свідків. Такий договір може бути укладений лише з дійсним власником майна.

Закони Хамурапі встановлювали, що при розгляді справи майно, щодо якого виник спір не може продаватися або відчужуватися іншим чином. Отже, одне із рішень, яке може постановити суд, це вилучення майна до появи тимчасово відсутніх свідків.

Якщо згодом буде з’ясовано, що річ була куплена не від справжнього власника майна, то майно буде повернуте справжньому власнику.

Казус 2

Хлодвіг, здійснивши напад на вілу в Суасоні, викрав одну з жінок, що там мешкали. Рятуючись від погоні, він поранив переслідувача.

Яку кару накладає Салічна правда на викрадача?

Салічна правда передбачає систему штрафів в залежності від тяжкості скоєного злочину.

Так, за викрадення чужої дружини Салічна правда передбачає штраф у розмірі 200 солідів. Такий значний розмір штрафу пояснюється тим, що честь та гідність жінки охоронялися законами.

Що стосується поранення переслідувача, то тут можливі два варіанти. Якщо переслідувач був звичайною особою та переслідував викрадача із власних спонукань, то відповідно до Салічної правди за поранення особи передбачався штраф у розмірі від 15 до 45 солідів в залежності від глибини рани, яка вимірювалася в дюймах.

Якщо переслідувач виконував свої службові обов’язки, то Салічна правда в цьому випадку передбачає збільшення штрафу втричі.

Казус 3

Жан Лур’є залишив заповіт, за яким його сини Ежен і Анрі одержували по 50 тис. франків, а П’єру – 80 тис. франків. Обґрунтовувалось це тим, що, по-перше, П’єр – старший син, по-друге – улюблений, а по-третє – у нього вже є діти. П’єр вражений смертю батька, помер в той же день. Коли Ежен і Анрі ознайомилися із заповітом, вони відмовилися визнавати будь-які спадкові права за онуками Жана Лур’є.

Як розв’язати цей казус, використовуючи Французький Цивільний Кодекс 1804 р.?

Французький Цивільний кодекс 1804 р. визнавав свободу заповідальної угоди. Тобто, особа у своєму заповіті могла абсолютно вільно розпоряджатися своєю власністю. Те, що Жан Лур’є таким чином розподілив своє майно між синами, посилаючись на те, що П’єр – старший син, по-друге – улюблений, а по-третє – у нього вже є діти, то це його законне право.

Отже, П’єр після укладення такого заповіту та після смерті батька став повноправним власником заповіданим йому майна.

Оскільки відповідно до умови казусу П’єр помер в той же день, що і батько, то його спадкоємцями становляться його діти.

Тому Енрі та Анже не мають права відмовлятися визнавати спадкові права за дітьми П’єра та онуками Жана Лур’є.

Казус 4

Декілька робітників одного з підприємств концерну хімічної промисловості звернулися в директорат із проханням запобігти проникненню до цеху шкідливих парів, за що були негайно звільнені. ............