Міністерство освіти та науки України

Національний унівеситет водного господарства та прирокористування

Кафедра філософії

Реферат

Життя та творчість Брейгеля - художника епохи Відродження

Виконала:

Музичук І.П.

Рівне 2006

Гігантська фігура Брейгеля покоїться в рамках так званого "Північного Відродження", де їй, правда, дещо тісно; та все ж виривати її з цього контексту неможливо. "Північне Відродження" - термін, що народився по аналогії з італійським Відродженням (Ренесансом). XIV-XVI століть.

Термін трохи умовний: якщо для Італії він пов'язаний із справжнім відродженням інтересу до традицій і пам'ятників античності, то на півночі Європи (в Нідерландах, в Німеччині), власне "відроджуватися" було чомусь, оскільки там ні подібних традицій, ні подібних пам'ятників не було і бути не могло.

Проте тенденції в області мистецтва і півдня і півночі Західної Європи багато в чому були загальними, а в основі їх лежало зживання середньовічного феодального світобачення і зародження нової буржуазної культури.

Особливо бурхливо і вражаючий процес цей проходив в Нідерландах - країні, як і Італія, раннього і швидко капіталізму, що розвивається. Середньовічні Нідерланди територіально не співпадали з нинішніми; вони були, принаймні, в два рази більше включали в свій склад сучасні Нідерланди, Бельгію. Люксембург і частина північної Франції.

В XV столітті всі ці землі входили до складу могутнього герцогства Бургундського лежачого на стику Франції і Німецької імперії. Відродження тут почалося з рукописної мініатюри братів Лімбургов і досягло блиску в станкових картинах Яна ван Ейка (1390-1441) Рогира ван дер Вейдена (1400-1464), Хуго ван дер Гуса (ок.1440-1482) і Ханса Мемлінга (ок.1435-1494), блиску такого ж яскравого і сліпучого, як і блиск бургундського двору при герцогах Пилипі Добром (1396-1467) і Карлі Смелом (1433-1477).

Для цього "бургундського періоду" Відродження характерні яскравість фарб (недаремно братів ван Ейков рахували винахідниками масляного живопису), простота і ясність сюжету на релігійні теми, переважання портрета, появу (хоча і боязке) побутового жанру. Все це, проте, кінчається з розпадом Бургундської держави (1477) і початком кризових літ пов'язаних зі встановленням іспанського панування в Нідерландах.

Вже пізні твори Хуго ван дер Гуса, художника у тихомирного і ліричного, придбавають риси дисгармонії сум'яття, роз'єднаності з світом. А на межі XV і XVI століть з'являється дивний майстер алегорії і містичних образів, Ієронім Босх (ок.1450-1516), своїм "Возом сіна" "Садами земної насолоди" і "Кораблем дурнів" вперше що показав виворіт видимого всесвіту.

Його називають звичайно духовним батьком Брейгеля. І не дарма. Мало знайдеться в історії мистецтва осіб таких загадкових і неоднозначних, як Пітер Брейгель Старший. Почати з того, що невідомі ні середовище, з якого він відбувався, ні його батьки, ні місце і час його народження.

Відомості, які по цьому мотиву передає перший (і єдиний) його біограф Карел Мандер, явно анекдотичні і не підтверджуються ніякими іншими даними, а легенда про те, ніби він відбувався з села, базується лише на його прізвиську "Мужицький", яке у свою чергу, пояснюється тим, що останніми роками життя він часто писав крупним планом селян. ............