Зв’язок творчого світогляду і практики дизайну
Поняття "мистецтво", "художня творчість" ще в XVIII столітті ніколи не вживалися стосовно проектування рядових поселень, роботи ремісників - створенню одягу й побутових речей.
Початок нашого сторіччя приніс надзвичайні відкриття й зміни в науці, техніці. Раптом виявилося необхідним втручання фантазії художника в промислове виробництво й через нього - у повсякденність.
Зробити це стало можливим у вигляді нового типу творчості - дизайну, конструювання масових виробів зі стандартним рівнем якості, розвитку національної естетики. Головні події відбувалися в Німеччині. У цій країні пізно, у порівнянні з іншими західноєвропейськими країнами, відбувся перехід від ручної праці до промислового виробництва.
Первісне байдуже відношення до машини й індустріалізації, що змінилося широким їх визнанням, мало серйозні наслідки. Близько 1900р. у Німеччині відбулася раптова зміна, де, разом з Австрією, стали виникати нові течії в архітектурі.
Протягом найближчих 30 років Німеччина була країною, де легше всього прищеплювалися ідеї, запозичені з інших країн; видатні іноземні архітектори запрошувалися на роботу, влаштовувалися виставки робіт передових художників.
Виставки прикладного мистецтва, що проводилися на початку XX століття, зокрема Міжнародна виставка в Дрездені в 1906р., на якій експонувалися повністю обладнані інтер'єри, аж до робочого житла, показали, що предмети щоденного використання не відповідають вимогам ринку.
Тим часом Німеччині, суперниці Англії у світовій торгівлі, було потрібно забезпечити перевагу й у цій області. Однак на виставці стали помітні особливості німецького руху, смак й якість якого свідчили про розрахунок на "середнього споживача".
Істотно важливим і новим був чіткий поділ між прикладним мистецтвом і промисловим дизайном. У першому випадку мова йшла про створення окремих виробів, у другому - про проекти для масового виробництва.
У результаті виникла ідея організації, у якій промисловці й комерсанти разом з художниками й архітекторами вирішили б проблему: як додати промисловому виробу художні вартості, що не поступаються тим, якими володіють кустарні вироби.
Така організація була створена в 1907р. у Мюнхені й отримала назву "Німецький Веркбунд" (der Werkbund) - "Виробничий союз". У цьому місті протягом 5 років до переїзду в 1912р. у Берлін перебувало її правління.
В програмі союзу говорилося, що його ціль - облагородити роботу, переборовши розрив між створенням виробів безпосередньо майстрами й виготовленням їх промисловим шляхом для того, щоб "у такий спосіб облагородити країну".
Це повинні зробити художники, які стають найважливішими учасниками виробництва. І неодноразово зазначувалося, що основне – це перемога в економічному змаганні з іншими країнами, тому що "в естетичній силі укладені найбільші економічні цінності".
Таке об'єднання не було принципово новим. Ще в 1847р. Генрі Коль, один з перших реформаторів промисловості в Англії, організував суспільство Art Manufacturers, щоб "сприяти розвитку смаку публіки до краси виробів механічного виробництва".
Поява Веркбунда була й результатом боротьби за простоту - компанії, що вів Герман Мутезіус, тому що високі ціни й слово kunstgewerbe (художні ремесла) обмежували більшу частину збуту областю торгівлі предметами розкоші.
Деякі провідні фірми розділяли погляди Мутезіуса, і в назві нової організації були відсутні такі поняття, як "мистецтво" або "художній". М.Мутезіус відігравав керівну роль у Веркбунді, очолюючи в той час відділ у Міністерстві торгівлі по школах прикладного мистецтва, але насамперед він був архітектором і художником-декоратором.
Сім років, проведені у Великобританії на дипломатичній службі, Мутезіус використав для вивчення англійського руху мистецтв і ремесел. ............
