ЗМІСТ

Вступ

1.    Категоричні силогізми, в яких більшим засновком є судження-визначення

2.    Категоричні силогізми, побудовані із судження можливості

Висновок

Список літератури

Вступ

Логіка – це наука яка вивчає мислення людини. Мислення людини належить до тих складних явищ, котрі вивчаються різними науками. В цих випадках кожна із наук, підходя до одного й того ж саме діла чи об’єкту під особливим гуртом зору, виділяє в неї свій предмет вивчення, не збігаючи з предметом любої другої науки.

В логіці мислення розглядається як предмет пізнання оточуючого мира, як засіб одержання істинних знань. Мислення цікавить логіку з боку його результативність яка в свою чергу визначається правильністю.

Судження володіє властивістю перше степового пізнавального значення. Порівнюючи судження з тим фрагментом дійсності, який у ньому відображень, ми получимо можливість оцінити його як істинної чи невірний. Підверженність оцінкам за допомогою термінів «істинно», «невірно» - характерна особливість судження.

Судження – визначення зустрічаються у різноманітних сферах нашої житті, але най поширене виражено воно у розслідуванні справи у судібному разбирательстві де ми і зможемо найпоширеніше розглянути нижче приведенні теми щоб розширити свій кругозір на оточуючий нас мир, та зробити правильний висновок у нашому житті. А як що можливо навчитися відрізняти «істинну» від «неправди».

1.   Категоричні силогізми, в яких більшим засновником є судження-визначення

Судження – є вираження речення чи групой речень одиниця суджень, тримаючи декілька утверджень чи заперечень і володіє внаслідок цього обумовленим значенням істинності.

В практиці мислення і речі ми постійно зустрічаємо різноманітні утвердження і заперечень, наприклад: «Усі книжки корисні», «Вічних двигунів не існує», «Пушкін – сучасник Ломоносова» і т. д. Посередньо подібних їм

У судовому дослідженні широко використовуються умовиводи, у котрих більшим засновком є судження-визначення. До таких умовиводів вдаються, зокрема, при кваліфікації злочинів, котрий у логічному відношенні є підведенням окремого, одиничного випадку під загальне положення — статтю закону.

Судження-визначення характеризуються тим, що обсяг суб'єкта й предиката в них повністю збігається, обидва терміни S і Р у цих судженнях розподілені. Тому в умовиводах, побудованих із суджень-визначень, особливі правила фігур силогізму, як і в умовиводах із виділюючими засновками, перепиняють дію.

За першою фігурою істинні висновки дають силогізми з меншим заперечним засновком. Наприклад:

Образа, тобто навмисне приниження честі й гідності особи, виражена в непристойній формі. У діях Савченко відсутня ознака образи.

Отже, Савченко не може нести відповідальність за статтею за образу.

У другій фігурі істинні висновки дають умовиводи із двох ствердних засновків. Наприклад:

Спекуляція є скуповування а перепродаж із метою наживи товарів або інших предметів.

Савченко скуповував і перепродував із метою наживи за завищеними цінами запасні частини до автомобілів.

Отже, дія Савченка є спекуляція.

Тут середній термін (М) в обох засновках займає місце предиката, тому такий силогізм, якби він складався із звичайних ствердних суджень, був би неспроможним, оскільки М у жодному із засновків не був би розподіленим. ............