Черкаський національний університет
імені Богдана Хмельницького
Кафедра фізичного виховання
Комплекс силових вправ та вправи на гнучкість
Виконав
студент ІІ курсу
ф-ту ІТБМК
групи КІ-031
Валяєв О. В.
Черкаси – 2005
План
1.Методика розвитку гнучкості
Метод динамічного розтягання
Комплекс динамічних вправ на гнучкість (на гімнастичній стінці)
Метод статичного розтягання
Комплекс статичних вправ на гнучкість
2. Комплекс силових вправ
Імітаційні вправи з додатковим обтяженням
Силові вправи з власною вагою тіла
Силові вправи на гімнастичних снарядах
Стрибкові вправи
Вправи з метання і штовхання снарядів
Силові пересування
Висновок
Список використаної літератури
1. Вправи на гнучкість
В теорії і методиці фізичної культури гнучкість розглядається як морфофункціональна властивість опорно-рухового апарату, що визначає межі рухів ланок тіла. Розрізняють дві форми її прояву:
- активну, характеризується величиною амплітуди рухів при самостійному виконанні вправ завдяки м'язовим зусиллям;
- пасивну, характеризується максимальною величиною амплітуди рухів, що досягається при дії зовнішніх сил (наприклад, за допомогою партнера і т.п.). пасивних вправах на гнучкість досягається більша, ніж в активних вправах, амплітуда рухів. Різницю між показниками активної і пасивної гнучкості називають "резервною розтяжністю", або "запасом гнучкості". Розрізняють також загальну і спеціальну гнучкість. Загальна гнучкість - це рухливість у всіх суглобах, яка дозволяє виконувати різноманітні рухи з великою амплітудою. Спеціальна гнучкість - гранична рухливість в окремих суглобах. Спеціальна гнучкість звичайно пов'язана перш за все з рухливістю в тазостегнових суглобах, а також з рухливістю хребта, плечових і гомілковостопних суглобів. Розвивають гнучкість за допомогою спеціально підібраних вправ. В загальному вигляді їх можна класифікувати не тільки по активній, пасивній або змішаній формі виконання, але і по характеру. Розрізняють динамічні, статичні, а також змішані стато-динамічні вправи на розтягання. Залежить прояв гнучкості перш за все від анатомічної будови суглобів, еластичних властивостей м'язів і зв'язок, центрально-нервової регуляції тонусу м'язів. Чим більше конгруентність (відповідність один одному) суглобових поверхонь, що зчленовуються, тим менше рухливість. Обмежують рухливість і такі анатомічні особливості суглобів, як кісткові виступи, що знаходяться на шляху руху суглобових поверхонь. Обмеження гнучкості пов'язано і із зв'язковим апаратом: чим товще зв'язки і суглобова капсула і чим більше натягнення суглобової капсули, тим більше обмежена рухливість. Крім того, розмах рухів може бути лімітований напругою м'язів-антагоністів. Тому прояв гнучкості залежить не тільки від еластичних властивостей м'язів, зв'язок, форми і особливостей суглобових поверхонь, що зчленовуються, але і від здатності поєднувати довільне розслаблення розтягуваних м'язів з напруженням м'язів, що виконують рух, тобто від досконалості міжм'язової координації. Чим більш розвинені і сильні м'язи, що оточують суглоб, тим менше рухливість, а чим більш еластичні м'язи, тим рухливість в суглобі вище. До зниження гнучкості може привести і систематичне або концентроване на окремих етапах підготовки застосування силових вправ, якщо при цьому в тренувальні програми не включаються вправи на розтягання. ............
