Міністерство освіти та науки України

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Інститут природничо-географічної освіти та екології

Кафедра географії України та туризму

Методична розробка

Похід по урочищу Феофанія

Виконали:

Київ 2009

План

1. Мета та особливості походу

2. Час проведення походу

3. Маршрут проведення походу

4. Під’їзд до початкової та кінцева точки маршруту

5. Короткі відомості про район подорожі

6. Технічний опис маршруту

Висновки та рекомендації

Список використаних джерел

Схема маршруту

1. Мета та особливості походу

Похід вихідного дня, без ночівлі.

За метою: пізнавальний.

За засобом пересування: пішохідний.

За тривалістю: короткотривалий (похід вихідного дня).

На нашу думку цей похід розрахований для всіх вікових проміжків. Молоді буде цікаво дізнатися історію, легенди та таїнства монастиря та самої парку, старшому поколінню – насолодитись красою природи, оздоровчі цілі походу, паломництво.

2. Час проведення маршруту

Орієнтований час проведення маршруту - 2 години. Похід проводиться у будь-яку пору року при сухій погоді та вдень.

3.Маршрут проведення походу

Зупинка 1

Зустріч із туристами (зупинка маршрутного таксі №548).

Коротка характеристика походу, знайомство із групою, надання рекомендацій, необхідного матеріалу для походу.

Зупинка 2

Джерело Святого Великомученика Пантелеймона

розташованого на Феофанії, в п'ятнадцяти хвилинах ходьби від жіночого монастиря. Раніше це місце називалося Лазаревщиной, по імені якогось Лазаря, благочестивого ченця, за часів Київської Русі що самотньо жив в лісі і тримав там пасіку. Ще з XVI століття Лазаревщина була церковною землею. Спочатку вона належала Лаврі, потім Софіївському монастирю, поки під час антицерковних реформ Екатерінінських не була відібрана в казну. Київський вікарій Феофан, від імені якого і пішла назва місцевості, добився від Київської Казенної Палати передачі хутора у власність Святомихайлівської обителі для господарювання і пристрою монастирської дачі. Головною незручністю для монастиря, що інтенсивно розвивається, була відсутність нормального водопостачання. Питну воду доводилося носити відрами з далекого джерела. Перед обителлю встало питання про будівництво водопроводу. Але яр з джерелами знаходився нижчим за монастирські корпуси. Для проведення водопроводу потрібно було будувати напірну башту, на що не було грошей. Коли старик Ірінарх став прокладати водопровід, в якому вода рухалася самоплив, над ним сміялися всі київські інженери, але Господь показав, що благочестя вище за мудрість світу сього, і потрібно мати віру. Збиралася вода з трьох джерел: Жівоносного джерела, сьогодні це місце уподобане послідовниками Іванова і носить вельми дивну назву «Сльоза Божої Матері», над ним знаходиться Тіхоновський ключ, названий так тому, що вода на цьому місці з'явилася в день святителя Тихона Воронежського. Ще вище розташовано джерело Великомученика Пантелеймона. Своє ім'я цей ключ отримав з рук старика Ірінарха, що освятив джерело в день пам'яті Святого Цілителя. Місце, де зараз встановлений хрест і набирають воду, насправді знаходиться на 300 метрів нижче за вихід води. Сам ключ б'є набагато вищим, на початку дерев'яного настилу, з цього місця вода йде по трубах. ............