Зміст

 

Вступ

1. Гігієнічне нормування радіаційного опромінення

2. Біологічна дія радіаційного опромінення

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був виявлений лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французького вченого А. Бекереля, а потім дослідженнями П’єра і Марії Кюрі явища радіоактивності.

Поняття «іонізуюче випромінювання» об'єднує різноманітні види, різні за своєю природою, випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що усі вони відрізняються високою енергією, мають властивість іонізувати і руйнувати біологічні об'єкти.

Іонізуюче випромінювання - це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання.

Корпускулярне - потік елементарних частинок із масою спокою, відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Це а і b частки, нейтрони, протони та ін.

Фотонне - потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з постійною швидкістю 300000 км/с. Це у випромінювання і рентгенівське випромінювання.

Вони різняться умовами утворення і властивостями: довжиною хвилі й енергією. До фотонного випромінювання належить й ультрафіолетове випромінювання - найбільш короткохвильова частина спектра сонячного світла (довжина хвилі 400*10-9м).

Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і проникаючою спроможностями. Іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху. Різноманітні види випромінювань мають різноманітну іонізуючу спроможність.

1. Гігієнічне нормування радіаційного опромінення

Під впливом радіоактивного випромінювання в організмі людини, який на 65 % складається з води, відбуваються складні фізичні та біологічні процеси. Молекули води розриваються і створюють вільні іони Н і ОН. За наявності кисню ці іони перетворюються у сполуки гідрогенпероксиду (НО2) і пероксиду водню (Н2О2), які є сильними окислювачами. Ці продукти вступають у хімічні реакції з молекулами тканини, створюючи невластиві здоровому організму сполуки.

Стан ураженої людини залежить від величини поглинутої дози і часу, протягом якого було отримано дозу радіації. Це пояснюється тим, що організм людини здатний виводити уражені клітини та народжувати замість загиблих нові. Час реакції людського організму на дію опромінення становить 4 доби, після чого починається відновлення уражених клітин.

Великі дози радіації зовнішнього опромінення (у 100 рад і більше), отримані за короткий термін, спричиняють променеві захворювання різного ступеня (табл. 1).

Таблиця 1 - Характеристика променевої хвороби у людей

Ступінь Доза, рад Симптоми I (легкий) 100–200 Слабкість, головний біль, нудота, втома. Людина одужує через 1–2 місяці. Без смертельних випадків II (середній) 200–400 Розлад шлунку, підвищення температури до 38°, кровотеча ясен. Одужання через 2–3 місяці. ............