СХОДОЗНАВЧІ СТУДІЇ В ІСТОРИЧНОМУ КРИМОЗНАВСТВІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТОЛІТТЯ
Вступ
У науковій розвідці відтворено сторінки сходознавчих студій у контексті вивчення біобібліографії істориків-кримознавців. Дослідження проведене згідно програми вивчення національних меншин в Україні. Автор ґрунтовно досліджує самобутній внесок представників російської тюркологічної школи ХІХ ст. І. М. Березіна і В. В. Григор'єва у розвиток історичного краєзнавства Криму.
Основна частина
В останні роки в українській історичній науці достатня увага приділяється розробці наукової біографістики. Подальший розвиток цієї галузі історичного знання є актуальним завданням історіографії [1, с. 127]. В цьому контексті вивчення питань історичної біографії є актуальним для відновлення повної картини розвитку історичного краєзнавства Криму. У дослідженнях російських тюркологів XIX століття значне місце займали історико-етнографічні аспекти, пов'язані з Кримським півостровом. Біля витоків тюркологічних досліджень Криму стояли сходознавці І. М. Березін і В. В. Григор'єв.
Метою статті є відтворення внеску провідних науковців-орієнталістів у вивчення історії та етнографії Криму в першій половині XIX століття. Ця проблема не була висвітлена ні в радянській, ні в сучасній історіографії.
Ілля Миколайович Березін народився 19 червня 1819 р. у селищі при Південно-Камському заводі Пермської губернії. Батько його був заводським чиновником, а мати з родовитої української родини. Спілкування з дитячого віку із представниками фінно-тюрків, що складали 50% населення цього краю, розвинуло в юнакові інтерес до східних мов. Початкову освіту майбутній вчений одержав у "вчителів із духівництва", потім у Катеринбурзькому повітовому училищі, де завдяки своїм здібностям він потрапив під опіку доглядача цього навчального закладу Буявського, який додатково займався з Іллею Миколайовичем російською та всесвітньою історією, алгеброю і геометрією [2, с. 66]. Завдяки сприянню ревізора місцевих училищ професора Суровцова, І. М. Березін був переведений у Пермську гімназію на казенний кошт. При убогості навчальної літератури з мовознавства в умовах провінції юнак зумів досконало опанувати не тільки східні, але й європейські мови. Після закінчення гімназичного курсу Ілля Миколайович вступив до Казанського університету на відділення східномусульманських мов. Науковим наставником І. М. Березіна в університеті став засновник Казанської школи тюркологів Олександр Касимович Казем-Бек (1802-1870). О. К. Казем-Бек уже в студентські роки Березіна зробив його своїм особистим секретарем, доручив йому своє листування і виправлення своїх робіт, що писалися російською мовою [3, с. 52].
У 1837 р. І. М. Березін закінчив університет зі ступенем кандидата східної словесності [4, с. 219]. Стан російської орієнталістики на той час обмежувався лише елементарним викладанням деяких мов східних народів, що проживали в імперії. Тому робити перші кроки в цій галузі було, як згадував В. Д. Смирнов, "трохи страшнувато через новизну справи і, так би мовити, потемки, що панували в цій галузі" [5, с. 30]. Орієнталісти 40-х-50-х рр. XIX століття, коли і розгорнулася самостійна наукова діяльність І. М. Березіна, не могли обмежуватися суто філологічними і лінгвістичними завданнями. ............
