РЕФЕРАТ
На тему «СТРІЛЕЦЬКА ЗБРОЯ»
ВСТУП
Ручна вогнепальна зброя, у якому для викидання вражаючого елемента з каналу ствола використовується сила тиску газів, що утворяться при згорянні пороху чи спеціальної пальної суміші. Вогнепальна зброя виникла в результаті винаходу пороху і його застосування для метання вражаючих елементів, першими з яких, очевидно, були ракетні бойові заряди й артилерійські ядра. Вогнепальна зброя, що носиться, з'явилося в середині 14 ст. Перші зразки являли собою зменшені подоби знарядь. Вони мали короткий і важкий ствол із глухим тильним кінцем, біля якого чи зверху збоку висвердлювали невеликий запальний отвір. Такий ствол укладали в дерев'яну колоду (ложі) і кріпили до неї металевими кільцями. Для запалення порохового заряду підносили до запального отвору тліючий гніт. У Західній Європі ці системи називалися бомбарделлами, на Русі – ручницями. Перші зразки такої зброї ще не мали механізму, що подає гніт точно до запального отвору, як і полки над запальним отвором, куди насипали затравочний порох (полку пізніше прикрили від вітру, дощу і снігу відкидною кришкою). Ранній зразок такої зброї, що відноситься до 14 ст., зберігається в Німецькому музеї Нюрнберга.
ЗАМКОВА ЗБРОЯ
Гнотовий замок. Наприкінці 15 ст. був розроблений перший ручничний замок – гнотовий замок, що використовувався у вогнепальній зброї протягом декількох століть.
Винахід спускового механізму був кроком вперед у порівнянні з ручним підпалюванням метального заряду гнотом, що повільно тліє завдяки попередньому просоченню селітрою. Тепер стрілець міг двома руками тримати зброю при прицілюванні і робити постріл, натискаючи лише вказівним пальцем на спуск. Найпростіший замок такого роду являв собою тонку металеву смужку у виді латинської букви S, що одержала назву «серпантин» (від лат. serpens – змія; на Русі – жагра). Серпантин установлювався на осі в поглибленні ложа. Коли стрілець натискав на нижній кінець серпантину, верхній його кінець із затиском, у якому кріпився тліючий ґніт, опускався і торкався запального пороху. На початку 16 в. до цього пристрою додали пластинчасту пружину з виступом – шептало, що прискорило запалення бойового заряду. Шептало – це гачок, що утримує серпантин і пружину в зведеному стані. При натисканні на спусковий гачок шептало звільняє серпантин, і той під дією стиснутої пружини швидко опускається на полицю з затравочним порохом. У Європі гнотові замки залишалися на службі протягом декількох століть. На всьому протязі Тридцятирічної війни воюючі сторони застосовували гнотову стрілецьку зброю, і навіть після появи зброї з кремінним колісним замком багато хто надавав перевагу гнотовим замкам. Типове спорядження мушкетера того часу включало мушкет, підставка, бандельєру (одягнутий через ліве плече шкіряний ремінь, до якого чіпляли дерев'яні посудини з відміряними порціями пороху), флягу з дрібним затравочним порохом, підсумок для куль, згорнуті кільцями гноти, коробку для приналежностей, шаблю (шпагу) і олов'яну чи латунну трубку з отворами по всій довжині для укладання гнота. При стрільбі мушкетер упирав приклад у груди, утримував підставку і кінець гнота лівою рукою, а правою наводив зброю на ціль.
Поширення гнотової зброї в колоніальній Америці. Більшість перших американських колоністів у Джемстауне, Нових Нідерландах і Плімуті користувалися гнотовою зброєю через простоту і дешевизну його виробництва. ............
