ЗМІСТ
РЕФЕРАТ
ВСТУП.. 3
1 Вікові кризи в період раннього і дошкільного дитинства.. 6
1.1 Криза першого року життя. 6
1.2 Криза трьох років. 11
1.3 Криза семи років. 16
2 КРИЗА ПІДЛІТКОВОГО і юнацького ВІКів.. 20
2.1 Криза підліткового віку. 20
2.2 Криза юнацького віку. 24
3 КРИЗА ТРИДЦЯТИ РОКІВ.. 29
4 криза сорока років.. 31
висновок.. 34
СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 37
РЕФЕРАТ Курсова робота: 34 с., 14 джерел.
Об'єкт дослідження: життєві кризи особистості.
Мета дослідження: виділити життєві кризи особистості та особливості протікання даних криз.
Задачі дослідження:
- визначити основні життєві кризи особистості;
- виділити особливості протікання кризи одного року життя;
- виділити особливості протікання кризи трьох років життя;
- виділити особливості протікання кризи семи років життя;
- виділити особливості протікання кризи підліткового та юнацького віків;
- виділити особливості протікання кризи тридцяти років життя;
- виділити особливості протікання кризи сорока років життя;
- зробити відповідні висновки.
Новизна дослідження полягає у вивченні та узагальненні сучасного рівня проблеми.
Методи дослідження – аналіз, синтез, опис.
Сфера застосування – вузівське викладання вікової психології.
ВІК, ВІКОВА КРИЗА, ПЕРІОДИЗАЦІЯ, НЕГАТИВІЗМ, СОЦІАЛЬНЕ ВІДНОШЕННЯ, ВПЕРТІСТЬ, НОРОВЛИВІСТЬ, ДЕСПОТИЗМ, ПУБЕРТАТНИЙ ПЕРІОД, СУТНІСТЬ ЖИТТЯ.
ВСТУП
Вік – це ключове поняття для проектування системи розвиваючої освіти і відповідно – для періодизації нормативного розвитку людини протягом всього життя. Основою розуміння віку може служити уявлення про співвідношення генетично заданого, соціально вихованого і самостійно досягнутого, що неоднакове у різних індивідів, яких можна віднести до однієї вікової категорії.
Вікові категорії мають не одну, а три системи відліку:
1) індивідуальний розвиток (тобто що може, і що не може робити дитина в певному віці – це відповідає уявленню про рівень психобіологічного дозрівання і відповідні йому обмеження);
2) вікова стратифікація суспільства (що повинно і що не повинне робитися в рамках даного віку – це відповідає віковому розподілу поколінь і відповідним соціокультурним нормативам);
3) вікова символіка культури (що відповідає, і що не відповідає даному віку – розуміється як сукупність соціальних очікувань у сфері поведінкових актів, зовнішнього вигляду, форм відносин).
На противагу традиційним уявленням вік – не структура або результат, а форма розвитку. Розвиток оформлюється і визначається у віці, саме тому вік утворюється як форма, яка через свою цілісність і завершеність може тільки змінитися іншою формою і заміщатися нею.
Відповідно освоєння вікового простору і перехід від одного вікового етапу до іншого не здійснюються автоматично, „природним” шляхом, а спеціально організовується відповідно до рішення абсолютно певних задач розвитку людської суб'єктивності, задач, які вирішують також цілком певні історичні суб'єкти – учасники цих подій. Саме в цьому пункті уявлення про процесуальність розвитку повинні бути доповнені і збагачені уявленнями про діяльність розвитку всього універсуму людських здібностей.
Сьогодні вже очевидно, що культивування в різних вікових періодах специфічних форм спільної освітньої діяльності в дитячо-дорослих спільнотах не визначається формальними соціальними вимогами. ............
