ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА
Кондратенко Олег Юрійович
УДК 930.2:94(477)“1944/1956”
АРХІВНІ ФОНДИ НАН УКРАЇНИ ЯК ДЖЕРЕЛО З ВИВЧЕННЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЧНОЇ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
(1944–1956)
Спеціальність 07.00.06 – історіографія, джерелознавство
та спеціальні історичні дисципліни
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського, м. Київ.
Науковий керівник:
доктор філософських наук,
професор, академік НАН України
Онищенко Олексій Семенович,
Національна бібліотека України
імені В.І. Вернадського, генеральний директор.
Офіційні опоненти:
доктор історичних наук
Папакін Георгій Володимирович,
Державний комітет архівів України,
начальник Управління інформації та
міжнародного співробітництва;
кандидат історичних наук
Юсова Наталія Миколаївна,
Інститут історії України НАН України,
старший науковий співробітник
відділу української історіографії та
спеціальних історичних дисциплін.
Захист відбудеться “7” травня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.864.01 в Українському науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства за адресою: 03110, Київ, вул. Солом’янська, 24.
Із дисертацією можна ознайомитися у Державній науковій архівній бібліотеці за адресою: Київ, вул. Солом’янська, 24.
Автореферат розіслано “4” квітня 2008 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат історичних наук С.Л. Зворський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Повоєнний розвиток української академічної історичної науки (1944–1956) прикметний згортанням тимчасово відроджених у часи Другої світової війни досліджень з історії українського героїчного минулого. У цей період Комуністична партія та уряд СРСР продовжували відводити історичній науці одну з провідних ролей у зміцненні ідейних засад сталінізму та формуванні серед широких верств населення соціалістичного світогляду. Активна урядова політика щодо визначення директивних завдань для історичних установ Академії наук УРСР супроводжувалась репресивними заходами проти їх співробітників, хоча такі заходи набули інших форм та змісту порівняно з передвоєнним часом.
Значна ідеологічна заангажованість радянської історіографії стосовно питання розвитку української історичної науки, в т. ч. й академічної, зумовлює пошук більш об’єктивних підходів до його розв’язання в умовах утвердження незалежності України. Здійснення цього стає можливим лише завдяки запровадженню якомога ширшого масиву архівних джерел – здебільшого тих, котрі (інколи свідомо) не використовувались у наукових розвідках останніх десятиліть. Беззаперечним є те, що саме архівні документи у своїй сукупності найбільш чітко відображають розвиток історичної науки на всіх її етапах. Наукові розвідки як радянських часів, так і періоду незалежної України в основному стосувались діяльності провідної української наукової установи історичного профілю – Інституту історії, в той час як інші академічні історичні установи (Інститут археології, Комісія по історії Вітчизняної війни на Україні, відділи історії України та археології Інституту суспільних наук, Державний історичний заповідник “Ольвія”), які діяли у повоєнний період, залишились поза увагою дослідників. ............
