Аристотель
    Аристотель народився в 384 р. до н.е. у грецькому місті Стагір. Глибоке провінційне походження Аристотеля компенсувалося тим, що він був сином відомого лікаря Нікомаха. Бути лікарем означало в Древній Греції займати велике суспільне становище, і Нікомах був відомий усій Македонії.
    Аристотель, за словами очевидців, з молодості був непоказного виду. Худорлявий, мав худі ноги, маленькі вічка і шепелявив. Але зате любив одягтися, носив по кілька дорогих перснів і робив незвичайну зачіску. Виховуючись в родині лікаря, і самостійно займаючись медициною, Аристотель, однак, не став професійним лікарем. Але медицина залишилася для нього на все життя настільки рідною і зрозумілою областю, що згодом у своїх складних філософських трактатах він дає пояснення на прикладах з медичної практики. Приїхавши з півночі Греції, Аристотель у самому ранньому віці (у 17років) ввійшов у школу Платона. Він був спершу принциповим платоніком, а згодом відійшов від строгого платонізму.
    Перші твори Аристотеля в стінах Платонівської Академії, куди він приходить, відрізняються схильністю його до риторики, якою він згодом прозаймався все життя. У 364 року до н.е. Аристотель зустрічається з Платоном, і вони спілкувалися до самої смерті Платона, тобто протягом 17 років.
    Аристотель представлявся Платонові людиною, яку потрібно було постійно стримувати. Деякі античні джерела прямо говорять не тільки про розбіжність, але і навіть про ворожість між двома філософами. Платон сильно не схвалював властивої Аристотелю манери тримати себе і вдягатися.
    Аристотель додавав велику увагу своєму зовнішньому вигляду, а Платон вважав, що це неприйнятно щирому філософу. Але Аристотель ще і зухвало нападав на Платона, що в подальшому привело до створення Аристотелем власної школи. У Платонівській школі Аристотель одержує найважливіші основи знань, володіючи якими, згодом, він відкриває навпроти Платонової свою власну школу, і стає завзятим супротивником свого вчителя.
    Ім'я Аристотеля у світовій літературі безпосередньо зв'язане з ім'ям Платона. Спробуємо розглянути філософію Аристотеля і співвіднести її з філософією Платона. Центральна ідея філософії Платона - ейдос - перейшла до Аристотеля майже цілком. Ні Платон, ні Аристотель не мислить речей без їхніх ідей, чи ейдосів. Уся філософія Сократа, а потім і Платона виникала з практики і життєвої необхідності, виходячи в чисто теоретичну область лише у вищому своєму прояві - у навчанні про ідеї. По Платонові, світ речей, сприйманий за допомогою почуттів, не є світ істинно існуючого: речі безупинно народжуються і гинуть, змінюються і рухаються, у них немає нічого постійного, міцного, зробленого і щирого. І все-таки речі не цілком відділені від істинно існуючого, вони всі якимсь чином причетні до нього. А саме: усім, що в них є істинно сущого, стверджує Платон, речі зобов'язані своїм причинам. Ці причини - форми речей, не сприймані почуттями, що осягаються тільки розумом, безтілесні і без почуттів. Платон називає їх "видами" чи набагато рідше "ідеями". "Види", "ідеї" зримі розумом форми речей. Кожному класу предметів почуттєвого світу, наприклад, класу "коней" відповідає в безтілесному світі деякий "вид", чи "ідея" - "вид" коня," ідея" коня. Цей "вид" уже не може бути досяжним почуттями, як звичайний кінь, але може бути лише зрозумілий розумом, до того ж розумом, добре підготовленим до такого збагнення. ............