План
Вступ
1.Українська Народна республіка в 1917-1919 роках
1.1 Центральна Рада
1.2 Гетьманат
1.3 Директорія
2.Боротьба українців за незалежність в роки Другої світової війни
2.1 Українська повстанська армія – Збройні сили Українського народу
2.2 УПА на Вінниччині
3.Висновки
Література
Вступ
У період розбудови незалежної Української держави помітно посилився інтерес до історії – справжньої, а не перелицьованої на догоду тим чи іншим політичним доктринам. Тому особливо серйозних досліджень чекає літопис українського народу. "Читати українську історію треба з бромом,– писав у травневі дні 1918 року прем'єр Української Народної республіки Володимир Винниченко,– до того,– це одна з нещасних, безруких, безпорадних історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, застрашена нація тільки те й робила за весь час свого державного (чи, вірніше, півдержавного) існування, що одгризалася на всі боки: од поляків, руських, татар, шведів. Уся історія – ряд, безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду, військових переворотів, інтриг, сварок, підкопування".
Одна з таких сторінок нашої історії – боротьба українського народу за незалежність і соборність. Саме у встановленні істини, сущої правди подій та процесів – запорука морального оздоровлення нашого суспільства, джерело духовного відродження нації. Так, не можуть знайти порозуміння між собою ветерани Другої світової війни, які воювали під різними прапорами, хоча кінцевою метою їх була незалежність України від окупантів. І мета моєї наукової роботи – неупереджено подивитись на один з самих складних і суперечливих періодів нашої історії.
1.Українська Народна республіка в 1917-1919 роках
1.1 Центральна Рада
Звістка про падіння царського режиму досягла Києва ІЗ березня 1917 р. За кілька днів представники найголовніших установі організацій міста утворили Виконавчий комітет, що мав утримувати порядок і діяти від імені Тимчасового уряду. Водночас осередком радикально настроєних лівих стала Київська Рада робітничих і солдатських депутатів. Але,на відміну від подій у Петрограді, в Києві на арену вийшла й третя дійова особа: 17 березня українці заснували власну організацію — Центральну Раду. Президентом Центральної Ради було обрано Михайла Грушевського — добре відомого, авторитетного діяча, котрий повернувся із заслання. Відтак, на відміну від росіян у Києві, що розкололися на поміркованих у Виконавчому комітеті та радикалів у Київській Раді, українці всіх ідейних переконань згуртувалися в єдиний представницький орган.На здивування багатьох Центральна Рада одержала негайну й дедалі зростаючу підтримку. Українці Петрограда та Києва провели з нагоди її створення величезні демонстрації. 19 квітня в Києві відкрився Український національний конгрес. На нього зібралося 900 делегатів з усієї України, від усіх українських громад колишньої імперії, а також від різних економічних, освітніх, військових та інших організацій. Конгрес обрав 150 представників до Центральної Ради та затвердив М. Грушевського на посаді президента. 18 травня понад 700 делегатів від українців, що служили в армії, на з'їзді в Києві дали своїм представникам доручення вступити до Центральної Ради. Майже через місяць так само вчинили близько 1000 делегатів
Українського з'їзду селян. ............
