І с т о р і я   Б р а з и л і ї

            Перші люди з’явилися на території Бразилії, за різними теоріями, між 50 тис. і 6 тис. років до н. е. Рівень розвитку не був високим, населення Бразилії залишалося на стадії неоліту та вело напівкочовий образ життя до відкриття португальською експедицією на чолі з Педру Альварісом  Кабралом в 1500 році. Протягом наступних трьох століть ця територія була населена португальцями і стала важливим експортером спочатку декоративних порід деревини, потім цукрового очерету, кави, і, нарешті, золота. Важливим джерелом трудових ресурсів були раби, спочатку з числа поневолених індіанців, а після 1550 року переважно з завезених африканців.

            У 1808 році королева Португалії Марія I і принц-регент, майбутній король Португалії Жуан VI, рятуючись від наступаючих армій Наполеона, разом з королівським сімейством, дворянством і урядом перемістилися до

Ріо-де-Жанейро, адміністративного центру Бразилії. У цьому переїзді приймав участь і британський уряд, який добився для себе привілеїв у торгівлі та різними засобами зберігав їх протягом довгого часу.

            Хоча Жуан VI повернувся до Португалії в 1821 році, під час свого правління у Ріо-де-Жанейро він підняв статус Бразилії до рівня королівства, рівного Португалії. Принц-регент Педру ( у майбутньому імператор Бразилії Педру І та король Португалії Педру IV ) оголосив незалежність  7 вересня 1822 року, засновуючи незалежну Бразильську імперію. Оскільки корона залишилася в руках дому Браганса, цей акт скоріше був розділом Португальського королівства на дві частини, ніж рухом за незалежність, який протікав приблизно у той же час на решті території Америки.  

            Бразильська імперія теоретично була досить демократичною системою, хоча на практиці імператор мав значну владу. Першим імператором був Педро I, який правив з 1822 по 1831 роки, коли він відрікся від престолу через складну ситуацію та сильні сепаратистські рухи в країні. Але імперія була знову об'єднана під владою його сина, імператора Педру ІІ. Рабство було відмінено в 1888 році у « Золотому закон і», затвердженому принцесою Ізабеллою під час відсутності імператора, цей крок та інтенсивна імміграція з Європи створили підставу для індустріалізації. У останні роки свого існування імперія заглибилася в глибоку політичну та військову кризу, в результаті, щоб уникнути громадянської війни, Педро II відмовився від трону 15 листопада 1889 року, після чого була проголошена федеративна республіка ( офіційно « Республіка сполучених штатів Бразилії » ), першим президентом якої став фельдмаршал Деодору де Фонсека.

 У кінці 19-го — на початку 20-го століття до Бразилії переїхали понад 5 мільйонів європейських та азіатських ( особливо японських ) іммігрантів. У цей період значно піднялася бразильська промисловість, значно розвинулися її внутрішні райони. Бразильська демократія тричі переривалася диктатурами — у 1930—1934 і  1937—1945, під владою Гетуліо Варгаса, і 1964—1985, під владою ряду генералів, призначених армією за допомогою США. Починаючи з 1985 року Бразилія розглядається як демократія під владою виборного президента. Цей статус був підтверджений на референдумі 1993 року, коли більшість виборців вибирали між президентською або парламентською системами, виборці також вирішили не відновлювати конституційну монархію країни.             Г е о г р а ф і я   Б р а з и л і ї

Географічне положення.

         Бразилія – найбільша держава Латинської Америки, що займає майже половину континенту. ............