Будова деревини.

Крона дерева – це вітки та листя (хвоя). Листя перетворюють вуглекислий газ та воду у складні органічні компоненти, необхідні для росту та життєдіяльності всієї рослини. Використання крони в промисловості невелике. З листків (хвої) отримують лікарську сировину, цінну вітамінну муку для тваринництва та птахівництва, із віток отримують технологічну щіпку для отримання картону, деревинна волокнистих плит і т. д.

Стовбур проводить вологу з розчинними мінеральними та органічними компонентами від корнів до крони і навпаки. Він дає основну масу деревини (від 50 до 90% об'єму всього дерева). Деревина стовбура має велике значення і використовується в багатьох галузях народного господарства. Тонку частину стовбуру називають вершиною, а нижню, товсту частину – Комлем.

Корні слугують для отримання із ґрунту поживних речовин та утримують дерево на поверхні землі. Їх використовують як другорядне паливо.

Будова й властивості деревини.

Існує три головні розрізи стовбура. Поперечний розріз проходить перпендикулярно до вісі стовбура й утворює торцеву площину. Радіальний розріз – повздовжній, який проходить через серцевину стовбура. Тангенційний розріз – проходить вздовж стовбура на деякій відстані від серцевини.

Зрізи деревини, отримані при даних розрізах, мають різний вигляд або малюнок.

На поперечному розрізі стовбура розділяють кору, деревину з річними кільцями й серцевину.

Кора покриває деревину суцільним кільцем і являється його “одягом”. Вона складається із зовнішнього покриву – пробкового та внутрішнього – лубу.

Пробковий покрив захищає дерево від впливу зовнішнього середовища і механічних пошкоджень. Луб являється провідником сокоруху.

Кора буває різноманітною за зовнішнім виглядом та кліром. Вона використовується для дублювання шкіри, отримання деяких хімічних речовин, являється матеріалом для виготовлення лікарських препаратів, а також дьогтю. Із пробкового шару виготовляють поплавки, пробки, тепло ізолюючі й будівельні плити.

Камбій – тонкий шар живих клітин, розташований між корою та деревиною. В камбії щорічно, на протязі періоду росту дерева, проходить утворення нових клітин, внаслідок чого деревина збільшується на товщину річного шару.

Деревина з річними кільцями складає основу стовбура і має велике промислове значення. Вона розташовується концентричними річними слоями від центральної вузької частини стовбура у вигляді рихлої тканини – серцевини до периферичної – кори.

В окремих порід центральна частина деревини має більш темний колір. Ця частина стовбура називається ядром, а більш світла, периферична – заболонною. Такі породи деревини називають ядровими. До них відносяться дуб, ясен, сосна, литковиця та інші.

Породи, у яких немає чіткої відміни між периферичною й центральною частиною стовбура, називаються без ядровими. Без ядрові породи, у свою чергу, поділяються на стиглодревісні і заболонні.

У стиглодревісних порід глибокі шари відрізняються по коліру від молодих, але мають однакові властивості й будову. До таких порід відноситься липа, ялинка та інші.

У заболонних порід по всій товщині будова деревини однакова. Висхідне соковиділення у таких дерев проходить по всій товщині стовбура. До таких порід відносяться береза, осина, вільха, клен.

Серцевинні промені мають дерева всіх порід. ............