Ідейна спадщина сучасної соціальної психології
У наш час у соціальній психології зложилися кілька способів організації того величезного матеріалу, що являє історичну цінність. Один з них - найпоширеніший - виявлення значимих для соціальної психології ідей і тем у різних науках, а також причин їхньої появи у філософії, соціології, психології, етнографії, антропології (Андрєєва, Кузьмін). Іншої - аналіз розвитку попередньої й релевантних соціальної психології розробок в окремих, переважно європейських країнах на певних історичних етапах. Як правило, тут мова йде про Древню Грецію, середньовічну Європу й Францію, Англію, Німеччину, Італію XIX столітті. Іноді можна зустріти спроби з'єднати обидва способи. Тоді, як це робить, наприклад, американський дослідник У. Саакян, ми одержуємо "пролог до соціальної психології", представлений соціальною наукою за період від глибокої стародавності (звичайно Древньої Греції) до епохи Відродження, потім період до початку XX століття, представлений внеском різних країн, що плавно переходить в історію американської соціальної психології. Приблизно та ж схема витримана й в авторитетному "Посібнику із соціальної психології" за редакцією Г. Линдзей і А. Аронсона.
Ще один можливий варіант - хронологічна послідовність: від епохи до епохи, від століття до століття.
Це означає, що історична інтелектуальна спадщина соціальної психології розглядається з погляду внеску в розробку елементів, що згодом сформувалися в XX столітті в певні парадигми. Тим самим розвиток соціальної психології буде досліджено в методологічному й категоріальному ключі, єдиному для минулого, сьогодення й, можливо, майбутнього. У певному змісті історичне буде тут підлегле логічному (прийом теж добре розроблений у методології науки).
Як елементи парадигми були виділені - 1) вибір базової науки як дисциплінарна матриця;
2) позиція по питанню про специфіку соціального дослідження;
3) позиція по питанню про відношення теорії й метода й ведучий метод;
4) моделі людини, суспільства й відносини між ними;
5) розуміння предмета соціальної психології й базових категорій, у яких він визначається;
6) головне досліджуване відношення в системі відносин: "індивід" - "група" - "суспільство" і основні об'єкти, на яких воно вивчається;
7) позиція по питанню про роль соціального психолога в суспільстві й сфера практичного застосування отриманих даних.
Отже, перший елемент - вибір базової науки як дисциплінарна матриця. Тут важливо відзначити наступні два моменти. Якщо звернутися до самим древнього й найбільш впливовим письмовим пам'ятникам, що дійшли до нас, - таким, як Біблія або Махабхарата, тобто три й більше тисячоріччя тому назад - те, зрозуміло, ні про який вибір мови не може бути. І в цих пам'ятниках, і протягом наступних століть, аж до епохи Відродження все, що могло б становити інтерес для сучасної соціальної психології, уписувалося в міфологію, теологію, натурфілософію. Людина, її поводження, її зв'язки з навколишнім світом не виділялися із загальної картини світобудови. Однак не можна не помітити, що коли мова йшла про людину в рамках цієї широкої картини, те головним предметом міркування був його етнос, правила й норми належного поводження, що погодяться з якимсь вищим законом, незалежним від волі людей. ............