УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ МОЗ УКРАЇНИ ШЕВЦОВ БОГДАН МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 615.849.11:616.5-001.41-002.3-089
ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДІЇ ГІПЕРВИСОКОЧАСТОТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА ЗАГОЮВАННЯ ШКІРНИХ РАН В ЕКСПЕРИМЕНТІ
14.01.33 – Медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
ОДЕСА – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі консервативного лікування та реабілітації Державної установи “Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка АМН України”.
Науковий керівник:
доктор медичних наук професор МАКОЛІНЕЦЬ Василь Іванович
Державна установа “Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка АМН України”, зав. відділом консервативного лікування та реабілітації
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук професор НАСІБУЛЛІН Борис Абдуллаєвич
Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, головний науковий співробітник відділу фундаментальних та клініко-діагностичних досліджень
доктор медичних наук, професор СОКРУТ Валерій Миколайович
Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, завідувач кафедри фізіотерапії, лікувальної фізкультури з курсом нетрадиційної медицини
Захист відбудеться 21 березня 2008 року о 10 00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський провулок, 6.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський провулок, 6.
Автореферат розісланий 20 лютого 2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук
старший науковий співробітник Г.О.Дмитрієва
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку фізіотерапії, реабілітології та хірургії профілактика нагноєння та лікування запальних ускладнень післятравматичних ран являє собою одну з важливих проблем. Як свідчать дані з клінічної практики, терапія хворих із вказаною патологією є досить складним процесом (Глянцев С.П., 2003, Каменев Ю.Ф., 1999, Назаров Е.А. и соавт., 2000).
За даними Х.А. Мусалатова та співавт. (1998), частота гнійно-запальних захворювань шкіри й інфекційних ускладнень ран не має тенденції до зниження, а частота нагноєння навіть так званих “чистих” післяопераційних ран досягає 5% від їх загальної кількості, а інфікованих - від 25 до 30%. Причиною цього, на думку вказаних авторів, можуть бути: недостатня імунореактивність організму, зміни властивостей мікробів-збудників гнійної інфекції, велика кількість оперативних втручань “підвищеного ризику” і т.п. У зв’язку з цим успішне лікування інфікованих і профілактика загноєння неускладнених післяопераційних ран і дотепер залишаються актуальною медичною проблемою (Безуглая О.П., Белов С.Г., Гунько В.Г. и др., 1995).
Протягом вже багатьох років ведуться пошуки нових ефективних методів лікування даної патології і, зокрема, з використанням фізичних чинників, таких як низькоінтенсивне електромагнітне випромінювання (Богданович и соавт., 1978; Каменев Ю.Ф., 1999; Крейман М.З., 1992; Кутафин Ю.Н., 1993; Назаров Е.А. ............