Полтавський державний педагогічний  інститут  ім. В.Г.Короленка

ДІЯЛЬНІСТЬ  ПЕРШОГО

ПРОФЕСІЙНОГО  ТЕАТРУ  ПОЛТАВИ

Підготувала:                                студентка 4 – го курсу

                                                      філологічного факультету

                                                      групи  І4 - 18

Кирга  ГАННА  Андовна

                                          

                                             

                                             

П О Л Т А В А

2006

П Л А Н

I. Вступ

II.Історіографія

ІІІ.Основна  частина

1.Основні риси становлення  професійного театру в Полтаві

1.1 Умови для розвитку театрального мистецтва на          Потавщині;   

1.2  І.П.Котляревський як директор першого професійного театру Полтави;

2. Діяльність театральних закладів Полтави ХIХ-початку ХХ століття

2.1 Князь І.Долгорукий - перший критик міського театру ;                                                                

2.2 "Наталка-Полтавка"- ластівка полтавського театру;

3. Участь акторів полтавського театру  в суспілно-політичному житті  міста;

4. Сторінки життя провідних акторів театру Котляревського

4.1 Викуп з неволі актора-кріпака Щепкіна за допомогою полтавського театру;

4.2 Катерина   Нальотова  -примадонна драматичного мистецтва ;

IV. Заключення

V.  Бібліографія

VІ. Словник

VIІ. Додаток

1. В С Т У П

Полтава - старовинне українське театральне місто. В історії театральної культури воно найбільш відоме за часів славної діяльності Івана Котляревського та Михайла Щепкіна. Вибачливий полтавський глядач, чудове приміщення не могли не приваблювати чисельні театральні колективи. Ось чому на гастролях у нашому місті можна було зустріти не тільки різні пересувні трупи, а й визначні театральні колективи Харкова, Києва, Москви.

Останні гастролі Санкт-Петербурзського театру "Рок-опера"викликали повні аншлаги і навіть на прохання глядачів оперу було повторено кілька разів. Це показує, що інтерес до театру відроджується  у наш складний і важкий час. Нашим акторам, як дізналася з історії, постійно щось забороняли. У ХІХ столітті русифікація, яка набирае обертів, стає основною перешкодою в підвищенні національної самосвідомості українського народу. Порівняно з такими престижними і розвиненими  мовами, як французська, німецька та дедалі  більше російська, розмовна мова неосвічених  українських селян здавалось грубою, обмеженою.*     Українськи   дворяни   вживали   її,   як,   правило,  для обговорювання зі своїми селянами простих і приземлених Серед освічених людей того часу панувала думка: оскільки селяни не могли казати чогось важливого, а якби й казали, то грубою мовою, чи ж є сенс підносити селянську говірку до рівня літературної мови? На додаток часто стверджувалось, що   українська   мова  -   це  лише діалект.

Наприклад, історик Падалка Л.В. у своїй книзі 1902р. видання "Что сказало население Полтавской губернии о своем старом быте"в розділі "Мова"написав: "Ломанность языка и замена старинных песен песнями городскими, солдатскими и фабричными представляет общее явление во всех частях губернии... ............