ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА. СПОСОБИ І ТИПИ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Вступ

Продуктивні сили суспільства системно організовані. Їх конструктивними системостворюючими елементами є праця людини, предмети і засоби праці у всій їх сукупності і безперервній взаємодії. До структури продуктивних сил входять також технологія, організація, виробнича і соціальна інфраструктури.

Технологія – сукупність способів дії людини на предмет праці з використанням відповідних засобів праці, а також різних режимів протікання виробничих процесів.

Організація виробництва – сукупність виробничих структур суспільства, різних галузей економіки, а також способів, прийомів, форм їх взаємодії, механізму їх виробничо-господарських зв'язків.

Інфраструктурою продуктивних сил є їх допоміжні складові частини, що забезпечують нормальне функціонування всієї системи продуктивних сил. Виробничу інфраструктуру утворюють транспорт, зв'язок, енергетика, особливе місце займає маркетингова діяльність, науково-технічна, ринково-кон'юнктурна та інша виробничо-господарська інформація. До соціальної відносяться: освіта, охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, які обслуговують функціонування і розвиток особистого фактора виробництва.

1. Технологічний спосіб виробництва

Суспільне виробництво має 2 сторони – соціальну і матеріально-речовинну. З соціального боку, виробництво виступає як сукупність процесів взаємодії між людьми у безпосередньому виробництві плюс процеси привласнення і розподілу результатів праці між членами суспільства.

З матеріально-речовинної сторони суспільне виробництво є всією сукупністю дії людей на предмети праці за допомогою відповідних засобів праці. Способи, прийоми впливу дій людей на предмети праці, що ґрунтуються на механічних, фізичних, хімічних та інших природних властивостях засобів виробництва, утворюють технологію виробництва. Технологія виробництва специфічна у кожному окремому випадку, але всі конкретні види виробничих технологій базуються, в основному, на єдиному досягнутому в кожен даний історичний відрізок часу рівні розвитку фундаментальних, природничих наук і на рівні оволодіння людьми силами природи. В результаті складається єдиний в основному рівень технологічності у всіх конкретних виробництвах, і технологія виступає як загальна форма продуктивних сил і важливий їх внутрішній структурний інструмент. У крупному, глобальному історичному плані процес розвитку технології як загальної форми продуктивних сил характеризується наявністю ряду специфічних етапів або технологічних способів виробництва.

Технологічний спосіб виробництва є сукупністю способів, прийомів, приватних технологій, створення життєвих благ і послуг, що характеризується історично певним рівнем розвитку природничих наук і прикладного використання їх досягнень у виробництві. Технологічний спосіб виробництва охоплює всю сукупність продуктивних сил і організаційно-економічні відносини, на відміну від суспільного або соціального способу виробництва він не включає соціально-економічні відносини. Технологічний спосіб виробництва є матеріальною основою виникнення і розвитку соціально-економічних відносин і матеріальним базисом суспільного способу виробництва.

Історія людства знає такі технологічні способи виробництва: збиральництво, мануфактурне виробництво, машинно-фабричне індустріальне виробництво і постіндустріальне інформаційне виробництво.

Кожен попередній технологічний спосіб виробництва історично вичерпує себе, вступає у кризовий стан, тобто нездатність до розширення виробництва відповідно до збільшених потреб суспільства. ............