Емпієма плеври та її різновиди
Емпієма плеври — це гнійне запалення вісцерального та парієтального її листків, що супроводжується накопиченням гною в плевральній порожнині.
Етіологія і патогенез
Причиною виникнення гострої емпієми плеври є запальні або гнійно-деструктивні процеси легень, гнійники черевної порожнини (вторинна емпієма плеври), відкриті й закриті пошкодження грудної стінки, а також, у поодиноких випадках, оперативні втручання на органах грудної клітки (первинна емпієма плеври).
У 88 % хворих зустрічається вторинна емпієма плеври. При цьому виникає фібринозний, ексудативний, а потім гнійний плеврит.
При гангрені легень, гнійному медіастиніті, піддіафрагмальному абсцесі стадія ексудативного плевриту надзвичайно короткотривала. Прогресування процесу призводить до переходу обмеженої емпієми плеври в поширену.
Макроскопічно плевра потовщена, покрита гноєм із точковими крововиливами. Мікроскопічно — дифузно просякнута нейтрофілами. У випадках, коли емпієма набуває хронічного перебігу, в плеврі йде відкладання солей вапна, згущений гній інкапсулюється, іноді виникають нориці.
Класифікація
I. За етіологічним фактором:
Специфічна.
Неспецифічна.
II.За патогенетичним фактором:
Первинна.
Вторинна.
III.За клінічним перебігом:
Гостра.
Хронічна.
IV.За поширенням процесу:
Обмежена.
Поширена.
V.Деструкція легені:
Емпієма з деструкцією легеневої тканини.
Емпієма без деструкції легеневої тканини.
Піопневмоторакс.
VI.Сполучення із зовнішнім середовищем:
Закрита емпієма плеври.
Відкрита емпієма плеври:
а)бронхоплевральна нориця;
б)торакоплевральна нориця;
в)торакоплевробронхіальна нориця;
г)решітчаста легеня.
Клініка гострої емпієми плеври залежить від поширення процесу, реактивності організму та наявності ускладнень.
Біль є симптомом, що вказує на втягнення в процес плевральних листків. Інтенсивність його наростає залежно від глибини дихання та положення тіла.
Задишка виникає внаслідок накопичення гнійного вмісту в плевральній порожнині та виключення певної ділянки легеневої тканини з акту дихання. Вона прямо пропорційна кількості ексудату в плевральній порожнині.
Кашель є проявом запалення або гнійно-деструктивного процесу в легеневій тканині.
Підвищення температури тіла до 39-40 °С, головний біль, безсоння, загальна слабість, втрата апетиту — все це прояви інтоксикації.
Вимушене положення хворих та обмеження дихальних рухів треба трактувати як наслідок больового синдрому. При поширенні емпієми плеври відзначають пастозність грудної стінки, згладження міжреберних проміжків.
При пальпації — послаблене голосове тремтіння з боку ураження.
Дані перкусії й аускультації залежать від поширення процесу та кількості гною в плевральній порожнині. При перкусії в місці локалізації ексудату можна визначити вкорочення звуку з косим верхнім контуром. Над ексудатом — тимпаніт у зв'язку з ущільненням легеневої тканини. При аускультації дихання послаблене або відсутнє при великій кількості ексудату.
Рентгенологічна симптоматика обмеженої та поширеної емпієми — наявність ексудату.
При обмеженій гострій емпіємі плеври наявне локальне інтенсивне гомогенне затемнення. Рентгенологічно виявляють такі локалізації обмеженої емпієми плеври:
апікальна;
парамедіастинальна;
пристінкова;
міждольова;
наддіафрагмальна.
Клініка обмеженої емпієми плеври залежить від локалізації процесу. ............