Криптозой (від греьцк. "приховане життя") — етап розвитку органічного світу, протягом якого його існування було завуальовано відсутністю черепашкового кістяка в організмів, тобто найбільш інформативних палеонтологічних решток. К. передує фанерозою й найчастіше приймається як синонім терміна "докембрій"; стратиграфічно в цьому випадку його розуміють як одиницю, що відповідає архею і протерозою.
Лавразія (від Лавренції, колишньої назви області Канадського щита й Азії) — суперматерик, або континент, що включав Північну, Америку, Європу і значну частину Азії. Як єдиний материк він сформувався в середньому палеозої, коли відбулося закриття Япе-туса (Палеоатлантики). У пізньому палеозої Л. була складовою Панґеї й лише в ранньому мезозої до початку формування Північної Атлантики існувала як самостійний материк. Поняття про Л. було введено Дю Тойтом (1937), який не приймав положень А. Ве-генера про єдиний континент Панґею й обстоював погляди про існування в середині фанерозою двох — північного й південного — суперконтинентів, розділених тетічним басейном.
Літосферна плита— частина літосфери Землі, внутрішні деформації в межах якої мають другорядне значення порівняно з горизонтальними переміщеннями на її межах. Останні є зонами сейсмічної активності й тих ділянок, де відбувається переробка і формування нового типу земної кори. Найбільш виразно уявлення про Л. п. формулював Дж. Т. Вілсон (1965), що було пов'язане з розвитком ідей нової глобальної тектоніки, або плейттектоніки; раніше для них пропонувалися інші назви: "тверді блоки", "блоки Землі", "пластини" та ін. Межі колишніх Л. п. у сучасній структурі континентів відновлюються за наявністю офіолітів, складчастих поясів і давніх зсувів, контрольованих іноді вулкано-плутонічними поясами. Прийнято виокремлювати три основні типи їхніх меж: 1) конвергентний, що передбачає сходження двох Л. п.; 2) дивергентний — пересування їх відбувалося в різні боки від місця загального походження; 3) трансформний, або консервативний, що не відбиває яких-небудь принципових змін і не завжди однозначно розуміється. Оскільки термін "плита" використовується у вітчизняній літературі в іншому розумінні, розглянута назва обов'язково має застосовуватися з пояснювальним словом "літосферна".
Магматизм — сукупність геологічних процесів, рушійною силою яких є магма. Розрізняють вулканічні (ефузивні) і плутонічні, або інтрузивні, його прояви, що супроводжуються виливом лави на поверхню або застиганням магми на глибині. За схемою Г. Штілле (1940), що відбиває історико-геологічний розвиток рухливих структур і характер вулкано-плутонічних процесів, М. можна поділити на геосинклінальний (початковий, або ініціальний, виявлений переважно підводними виливами лав основного складу), орогенний, виявлений проникненням гранітоїдних магм або виходом кислих лав на поверхню, і платформний (кінцевий, фінальний) — наземні виливи основних лав. М. — важливий історико-геологічний фактор та індикатор тектонічних режимів, а також будови земної кори відповідних площ, етапів історії. Результатом його діяльності є формування магматичних гірських порід і геологічних тіл.
Мезозой, мезозойська ератема, або група, М. ера (ера середнього життя) — стратиграфічний підрозділ й інтервал часу, упродовж якого він сформувався. ............
