Часть полного текста документа: Философский словарь 1. СВІТОГЛЯД - система узагальнених поглядів на світ і місце людини в ньому, на відношення людей до навколишньої дійсності і самих себе, а також зумовлені цими поглядами їхнього переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності. Виділяють три осн. типи С.: життєвий (буденний) С., в якому відбиваються подання здравого сенсу, традиц. погляди на світ і людину; реліг. С., зв'язаний з визнанням надприр. світового початку; філос. С., в якому узагальнюється досвід духовного і практич. засвоєння світу. На основі раціонального осмислення культури філософії виробляє нові світогляд. орієнтації. Носій С. - особистість і соціальна група, що сприймають дійсність крізь призму певн. системи поглядів. Має величезний практич. сенс, впливаючи на норми поведінки, життєві прагнення, інтереси, працю і побут людей. 2. МІФОЛОГІЯ (від грец. mythos - віддання, сказання і... Логія), 1) сукупність міфів. найб. відомі образи М. Ін. Греції, Ін. Індії. 2) Наука, що вивчає міфи (їхнє виникнення, зміст, розповсюдження). 3. РЕЛІГІЯ (від лат. religio - набожність, святиня, предмет культу), світогляд і світосприйняття, а також відповід. поведінка і специфіч. дії (культ), засн. на вірі в існування бога або богів, надприродного. Іст. форми розвитку Р.: племенні, нац.-держ. (етнічні), світові (буддизм, християнство, іслам). 4. ФІЛОСОФІЯ (від філ... і грец. sophia - мудрість), форма суспіл. свідомості, світогляд, система ідей, поглядів на світ і на місце в ньому людини; досліджує пізнав., соціально-політ., цінносне, етич. і естетич. відношення людини до світу. Історично склалися осн. розділи Ф.: онтологія (вчення про буття), гносеологія (теорія пізнання), логіка, етика, естетика. В рішенні різн. філос. проблем виділилися такі протистоячі одне одному напрямки, як діалектика і метафізика, раціоналізм і емпіризм (сенсуалізм), матеріалізм (реалізм) і ідеалізм, натуралізм і спіритуалізм, детермінізм і індетермінізм і ін. іст. форми Ф.: філос. вчення Ін. Індії, Кітая, Єгипта; ін.-грец., антич. Ф. - класич. форма Ф. (Парменід, Геракліт, Сократ, Демокріт, Епікур, Платон, Аристотель); сер. сторіччя. Ф. - патристика , з якої виросла схоластика; Ф. епохи Відродження (Г. Галілей, Б. Телезіо, Ніколай Кузанський, Дж. Бруно); Ф. нового часу (Ф. Бекон, Р. Декарт, Т. Гоббс, Б. Спіноза, Дж. Локк, Дж. Берклі, Д. Юм, Г. Лейбніц); франц. Матеріалізм 18 ст. (Ж. Ламетрі, Д. Дідро, К. Гельвецький, П. Гольбах). Классич. філософія (І. Кант, І. Г. Фіхте, Ф. В. Шеллінг, Г. В. Ф. Гегель); Ф. марксизму (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. І. Ленін); рос. реліг. ф. 19-20 ст. (В. С. Соловйов, С. Н. Булгаков, С. Л. Фрак, П. А. Флоренський, Н. А. Бердяєв, Л. Шестов, В. В. Розанов); Ф. рос. космізма (Н. Ф. Федоров, К. Е. Циолковський, В. І. Вернандський); осн. напрямки Ф. 20 ст. - неопозитивізм, прагматизм, екзистенціалізм, персоналізм, феноменологія, неотомізм, аналітич. філософія, філос. антропологія, структуралізм, філос. герменавтика. Осн. тенденції сучас. Ф. зв'язані з осмисленням таких фундам. проблем, як світ і місце в ньому людини, долі сучас. людської цивілізації, розмаїття і єдність культури, природа людського пізнання, буття і мова. 5. МЕТОД (від грец. methodos - шлях дослідження, теорія, вчення), метод досягненнябудь-якої. мети, рішення конкретної задачі; сукупність прийомів або операцій практич. ............ |