Фінанси світу в глобалізаційних процесах
Кредити з низькими відсотковими ставками збільшують рентабельність американських інвестицій, навіть тих, що за межами США. Найчастіше це інноваційні інвестиції (проекти). Через високі відсотки рентабельності від іноземних інвестицій, у тому числі в Китаї й інших країнах Південної Азії, баланс прибутку в структурі поточних рахунків фактично був позитивним протягом багатьох років, незважаючи на те, що поточний платіжний баланс був негативним. Насправді жителі Азії мають робочі місця й прибуток, азійські інвестори володіють надійними складовими інвестиційних портфелів, а американці отримують більш високий прибуток від інноваційних інвестицій і мають більш високі витрати. В Азії не з'явився такий гравець на ринку, як «Франція де Голля», який міг би підірвати баланс нової Бреттонвудської угоди про післявоєнну валютну систему, обмінюючи долар США, що слабшає, на інші валюти, які можуть грати роль іноземних резервів. Це було б фактично стимулом, оскільки пониження курсу долара США, яке супроводжує підвищення обмінного курсу або євро, або швейцарського франка, сильно знизило б вартість резервів, які існували в усіх країнах в доларах США.
Згідно з цим сценарієм, баланс може поступово відновитися через збільшення внутрішнього попиту в Азії і тенденції до споживання з боку китайців.
На жаль, цей оптимістичний сценарій здається менш реалістичним, зважаючи на напружені стосунки, які з'явилися в усьому світі. Для того, щоб цей сценарій здійснився, повинні відбутися принаймні два процеси.
Перший процес розширює й збільшує вільний ринок, необмежений потік товарів та капіталу, розвиток послуг (також інтернет-послуг) і супроводжуюче зростання взаємної довіри партнерів внаслідок розвитку й збільшення кількості закладів ринкової економіки.
Другий процес - це поступова й безперервна демократизація авторитарних режимів й одночасне розповсюдження «західних цінностей», оскільки держави стають все більш багатими. Фактично вільний ринок і ліберальна економіка пройшли серйозні випробування, і невідомо, наскільки вдало вони подолали ці труднощі. Протекціоністські тенденції, мабуть, повторно з'явилися в сучасному світі. Це виявляється в наступному:
• стійке або, можливо, зростаюче значення двосторонніх угод з економічних і фінансових питань, зокрема з постачальниками сировини;
• тенденція до вступу у володіння факторами виробництва корпорацій, які залучені до діяльності міжнародного масштабу і користуються в таких спрямуваннях широкою підтримкою своїх урядів;
• суворе застосування патентних привілеїв, що зміцнить монополію лідерів науково-технічного прогресу;
• накопичення величезних запасів іноземних валют, які дозволяють країнам маневрувати на міжнародному фінансовому ринку і т. д.
Чи володіє країна лініями передачі ресурсів, монополією на нову продукцію, або активами в іноземних валютах - ці чинники визначають потужність країни, її політичне положення й перевагу на переговорах. У таких умовах гроші й ціна більше не мають бути основними аргументами, поступаючись іншим чинникам, таким, як політичні привілеї, гарантії взаємних постачань, торгові привілеї і т.д. Міжнародні економічні відносини уподібнюються умовам олігополії, а не ідеальної конкуренції, на яку очікують оптимістичні прихильники глобалізації. ............