План
1. Зміст фінансово-господарського контролю, його цілі і завдання.
2. Державна контрольно-ревізійна служба та її функції у фінансовому контролі.
3. Предмет фінансово-господарського контролю
4. Об'єкти фінансово-господарського контролю.
5. Метод фінансово-господарського контролю
Література
1. Зміст фінансово-господарського контролю, його цілі і завдання
Відповідно Указу Президента України «ПРО заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» від 27 серпня 2000 р. № 1031/2000 контрольно-ревізійна служба повинна забезпечити суворий контроль за використанням засобів бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, а також контроль за зберіганням державного і комунального майна всіма підприємствами, заснуваннями й організаціями незалежно від форм власності і відомчої приналежності і підпорядкування. Головне контрольно-ревізійне керування України стає центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері фінансового контролю.
Указ Президента є підставою для прийняття Закону про внесення змін і доповнень до Закону України «ПРО державну контрольно-ревізійну службу в Україні» щодо порядку проведення ревізій і перевірок, прийняття обов'язкових до виконання рішень по фактах порушень фінансової дисципліни, нецільового використання бюджетних засобів, несплати податків, приховання отриманих прибутків тощо. Починаючи з 2001 р. передбачені додаткові асигнування на матеріально-технічне забезпечення державної контрольно-ревізійної служби, будуть визначатися базові навчальні заклади для підготування і підвищення кваліфікації фахівців державної контрольно-ревізійної служби.
Ринкові перетворення в економіці України спонукають до вивчення досвіду організації і методології контролю економічно розвитих країн світу, але ні в якому разі не до копіювання закордонної практики. Заклики до впровадження міжнародних стандартів аудиту у вітчизняну практику позитивних результатів поки що не дали.
Аудит як область наукових знань і практичної діяльності виник в Україні в 90-е роки. Поштовхом до становлення аудиторства стало прийняття в 1993 р. Закону України «Про аудиторську діяльність». Ріст попиту на аудиторські послуги з боку суб'єктів підприємницької діяльності особливо відчувалося до 1 жовтня 1995 р., тобто до тому терміна, коли необхідно було підтвердити достовірність звітних даних за 1994 р. (обов'язковий аудит, або аудит за законом). Але через неможливість забезпечити обов'язковий аудит за 1994 р. до вищевказаного терміна постановою Верховної Ради України дату його завершення було перенесено на 31 березня 1996 р. Обов'язковий аудит усіх суб'єктів підприємницької діяльності був проведений і за 1995 р. Цієї визначеною мірою позитивно вплинуло на рішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. На жаль, за 1996 р. проведення обов'язкового аудиту було скасовано щодо більшості суб'єктів підприємницької діяльності, тобто було майже максимально припинено виконання ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» (обов'язковий аудит). Однак аудиторська практика не скасовує діючий фінансово-господарський контроль, що вимагає удосконалення і подальшого всебічного розвитку. Корінної реорганізації він вимагає після того, як відбулися радикальні зміни не тільки в організації і методології бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків (Плані рахунків), а й в складі фінансової звітності. ............