Рівненський інститут слов’янознавства
Київського славістичного університету
Кафедра товарознавства та експертизи
КУРСОВА РОБОТА
ДО ДИСЦИПЛІНИ
Товарознавство продовольчих товарів
НА ТЕМУ:
„Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість”
Виконала:
Студентка IV – курсу
Групи ТМС - 052
Факультету МЕВ та Б
Спеціальності:
товарознавство та експертиза
в митній справі
Грязєва Ю.Ю.
Перевірив:
К. т. н., доц. Мельник А.І.
Рівне – 2008
Зміст Вступ. 3
1. Загальні відомості 5
2. Історичні відомості про походження ниток і пряжі 10
3. Виникнення і розвиток хімічних ниток. 13
4. Класифікація та асортимент текстильних ниток. 18
5. Вивчення народної техніки прядіння в Україні 20
6. Швейні нитки. 25
6.1 Шерстяні вишивальні нитки. 27
7. Формування структури текстильних ниток в процесі виробництва. 31
8. Правила приймання ниток. 37
8.1 Методи випробувань. 37
8.2 Дефекти текстильних ниток. 38
9. Пакування, маркування, транспортування і зберігання. 43
Гарантії виробника. 44
10. Характеристика технічних ниток. 45
11. Товарознавчі аспекти і тенденції розвитку ринку текстильної продукції 49
Висновок. 51
Список використаної літератури. 53
Додатки. 54
Вступ Нитки… Вони складають основу всього що нас оточує. Ми ходимо в речах в яких є сплетіння ниток, рослини, теж містять ниточки в листочках. Тема моєї курсової роботи формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість. Історія нитки починається з давніх-давен, ще наші предки виготовляли нитки для виробництва одягу. На той час виробляли лише натуральні нитки. У XIX ст. вишивали лляними, конопляними й вовняними нитками ручного виробництва. Нитки пряли з вичесаних волокон льону чи коноплі, намагаючись робити тонку й рівну нитку. Потім нитки білили, фарбували, натирали воском чи жиром. Нитки для вибілювання золили в діжках-"зільницях". У діжку складали намотані нитки, пересипали попелом із спалених дров і заливали окропом. Луг, що утворювався в діжці, поступово вибілював нитки. Потім нитки полоскали у чистій воді й висушували на сонці чи на морозі. У вишивці такі білі нитки часто комбінували із сірими чи зеленуватими небіленими. Нитки фарбували природними барвникам: відварами кори дуба, гілок та ягід бузини й брусниці, лушпинням цибулі тощо. Відвар шишок вільхи. дубових жолудів та бузини давав чорний колір, кори дуба і вільхи - темно-коричневий, кори каштана - світло-коричневий. Відварюючи квіти нагідок і лушпиння цибулі одержували золотисто-жовтий колір. Замочування нитки у розчині лугу, отриманого від спаленої соломи гречки, надавало ниткам світло-вохристого ("пшеничного") кольору. Інтенсивний жовтий колір отримували від запікання в тісті ниток, намочених у конопляній олії. Нитки, пофарбовані в таких спосіб, називались заполоччю, пізніше ця назва поширилася на всі вишивальні нитки. Для одержанні червоного кольору використовували ягоди брусниці, кора крушини - синюватий колір, дрік - зелений. Насичений червоний колір отримували з барвників тваринного походження, які виробляли з личинок червеця (у нас) або кошенілі в тропіках. З висушених личинок робили порошок, який був надзвичайно дорогий. ............