План

1. Загальна характеристика процесу формування Homo sapiens'a

2. Африка

3. Європа

4. Азія

5. Фізичний тип людей верхнього палеоліту (неоантропів)

Удосконалення фізичного типу представників роду Homo відбувалося протягом четвертинного періоду (розпочався приблизно 2 мільйони років тому). В цей час тривало загальне похолодання, що розпочалося ще у третинному періоді. Різкі зміни природно-кліматичних умов супроводжувалися, з одного боку, наступами льодовиків у північних широтах Європи, Азії й Америки, а з іншого - їхніми відступами, тобто міжльодовиковими періодами. Під час найбільшого зледеніння, датованого приблизно 100 - 250 тисячами років тому, потужний шар суцільної криги вкривав майже.30 % поверхні земної кулі, опустившись у Східній Європі до широти сучасного Дніпродзержинська. Згідно з найпоширенішою схемою зледенінь розрізняються чотири послідовні льодовикові епохи, виділені у Швейцарських Альпах: Гюнц, Міндель, Рисе, Вюрм. Коли льодовик наступав, у прилеглих до нього зонах утворювалися заболочені рівнини й тундри, а на південь від кригового фронту-холодні ліси й лісостепи. В помірних широтах Європи та Азії з'являлися арктичні тварини: мамонти, шерстисті носороги, північні олені, печерні ведмеді та інші, а в тропічних районах Африки й Азії спостерігалася аридизація клімату.

Неодноразові зміни природних умов наприкінці третинного і протягом четвертинного періодів відігравали важливу роль у процесі вдосконалення фізичної будови первісних людей, прискоренні їхнього соціального й культурного розвитку. Залежно від еволюції знарядь праці в археології вживається така періодизація раннього палеоліту, тобто давньокам'яного віку: олдувайська епоха (приблизно 1,5 - 2,5 мільйона років тому), ашельська епоха (від 150 тисяч до 1,5 мільйона років тому), мустьєрська епоха (35-40 - 150 тисяч років тому). Іноді останню називають ще середнім палеолітом.

Якщо творцями олдувайської культури були габіліси, то ангельську культуру пов'язують з архантропами (найдавнішими людьми), віднесеними до виду Homo erectus - людина прямоходяча (виділений Б. Кембеллом у 1962 p.). Цей вид включав східно-африканських архантропів, кісткові рештки котрих виявлені в Танзанії, Кенії, Ефіопії; атлантропів, що мешкали на території Північної Африки (Алжир, Марокко); деяких ранніх гомінідів Європи; пітекантропів Індонезії, синантропів Китаю та близькі до них форми.

У порівнянні з габілісами архантропи характеризувалися значно більшими розмірами тіла (середній зріст особин чоловічої статі - 160-170 см і вище) й об'ємом мозку, індивідуальні варіації котрого становили 727-1225 см3 (середнє значення - 1029 см3). Коефіцієнт церебралізації трохи нижчий, ніж у сучасних людей, - 2-2,2. Череп масивний, із спадистим лобом, сильно розвинутими надочним валиком і потиличним рельєфом, прогнатним обличчям із плоскими носовими кістками й важкою нижньою щелепою з великими зубами (підборідковий виступ відсутній).

Визначальною рисою ангельської культури, створеної архантропами, є поширення кам'яного рубила із двобічною оббивкою (рис.1) та деяких інших форм знарядь (також кам'яних): кліверів - сокироподібних рубил із прямим чи вигнутим лезом, скребел, скребків, свердел тощо. ............