План
Вступ
Розділ 1. Питання формування мотивації в психолого-педагогічній науці
1.1 Роль мотивації учнів у початковому навчанні
1.2 Принципи, що формують позитивну мотивацію в навчанні
Розділ 2. Методика формування позитивних мотивів в початковій школі
2.1 Формування в учнів позитивного ставлення до навчання
2.2 Авторські пропозиції
Висновки
Список використаної літератури
Додаток
Вступ Мотивація у педагогіці завжди була і є одним з найважливіших компонентів навчання, фундаментом для здійснення всебічного розвитку особистості. З вітчизняних дидактів, що займалися цією проблемою, слід відзначити перш за все К.Д. Ушинського.
Психологічні дослідження використання різноманітних засобів мотивації проводились багатьма вченими, зокрема Л.В. Занковим, І.М. Соловйовим, Ж.І. Шиф, Б.І. Пінським, Г.М. Дульньовим, В.Г. Петровою, М.М. Нудельманом, М.П. Феофановим та ін. [8].
Особливо слід зауважити, що мотиваційний компонент є одним з найважливіших елементів будь-якого навчального процесу в різноманітних навчальних дисциплінах. Це чітко ілюструють дані про засвоєння навчальної інформації дітьми 6-10 річного віку.
Відтак проблемою мотивації навчання в початковій школі займаються чимало українських та російських педагогів-практиків, серед них слід особливо виділити Бабійчук Т., Габдулхакова Ф.А., Ісмаілову А., Корепіну Л., Проць М. та ін.
Мета роботи: теоретично охарактеризувати процес формування позитивних мотивів навчання, розробити шляхи удосконалення цього процесу.
Завдання, які ми поставили для виконання мети:
проаналізувати досвід формування мотивів в навчальному процесі початкової школи;
проаналізувати роль мотивації учнів у початковому навчанні;
розробити методичні рекомендації щодо формування позитивних мотивів навчання;
Об’єкт курсової роботи - позитивні мотиви в навчанні молодших школярів.
Предмет - мотиваційний компонент уроку.
Розділ 1. Питання формування мотивації в психолого-педагогічній науці 1.1 Роль мотивації учнів у початковому навчанні Мотив є формою прояву потреби людини (мотив фр. - спонукальна причина, привід до дії). Це - спонукання до діяльності, відповідь на те, заради чого вона відбувається (див. схему, додаток А).
Мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Мотиви, які безпосередньо не пов’язані з діяльністю, але впливають на її успішність, є зовнішніми. До них, наприклад, можна віднести:
позитивне ставлення дитини до школи;
допитливість;
довіру до вчителя;
прагнення бути дорослим;
прагнення мати шкільні речі тощо.
Внутрішні мотиви пов’язані безпосередньо із самим процесом учіння, його результатами.
Внутрішня мотивація учіння в молодших школярів нестійка, інтерес виявляється переважно до результату. Вольові зусилля до подолання інтелектуальних труднощів, наполегливість у досягненні навчальної мети молодші учні виявляють залежно від ситуації: цікаве завдання, змагальність, підтримка дорослих, товариша тощо.
„Навчання по-різному впливає на розумовий розвиток залежно від того, наскільки успішно воно виховує в учнів повноцінні мотиви учіння. Дослідні дані свідчать, що структура навчальної діяльності, адекватна цілям навчання, є фактором формування в учнів не лише систем операцій і знань, а й навчальних, пізнавальних інтересів, бажання вчитися, допитливості, любові до книги, прагнення до самоосвіти” [9].
Мотиви учіння в кожної дитини - глибоко особистісні, індивідуальні. ............
