Глобалізація та Європейський Союз
Ідея глобалізації, без сумніву, широко розповсюдилась у сучасному світі, але разом із тим її трактують по-різному. Цю ідею використовують, щоб пояснити безліч явищ і процесів, які зустрічаються практично в будь-якій сфері економічного, політичного й культурного життя. Вони виникають як у відносинах між країнами, так і в окремих країнах. Деякі з них були несумісними і навіть заважали одне одному. Більш того, велику кількість різноманітних структур і гравців було залучено до процесів глобалізації. Європейський Союз - вочевидь, найважливіший із них.
Ми не намагаємось сконцентруватися на ролі ЄС як особливого учасника міжнародних відносин, чиї специфічні риси відрізнятимуть його як від будь-якої окремої держави, так і від будь-якої класичної міжнародної організації. Проте той факт, що Європейський Союз було залучено до процесів глобалізації, як одного з провідних акторів світової сцени, потребує декількох аналітичних кроків. Перш за все, необхідно зазначити основні міжнародні умови, які впливають на ці процеси, потім - штучно визначити, в чому полягає глобалізація, й, нарешті, розглянути, якою мірою Європейський Союз задіяно в ній.
Оскільки загальна перспектива сучасних міжнародних відносин неспокійна, слід уточнити, перш за все, характер стосунків між основними учасниками міжнародних відносин. Іншими словами, необхідно розглянути, що саме слід вважати світовою домовленістю сил, яка також має назву міжнародної системи, устрою або угоди. Це суперечить розповсюдженій передумові, що може відбутися спроба більш визначено протиставити Європейський Союз загальній картині міжнародних відносин в контексті глобалізації.
Міжнародний розклад сил, який простежується в міжнародних відносинах, спочатку може здатися анархічною системою. З цього твердження можна зробити два висновки. По-перше, це значить, що всі, хто теоретично належить до системи, мають рівні права, тобто згідно з логікою вікової традиції Вестфальської угоди, ніколи не було ані офіційної вищої влади, ані субординації в ній. Інакше кажучи, „ключовим атрибутом членів спілок держав виступає їх суверенність - незалежність від будь-якого вищого джерела влади" (Армстронг, 1993, с. 14). Це свідчить про те, що категорія „учасник міжнародних відносин" досі залишається невизначеною.
Для визначення статусу Європейського Союзу могла би використовуватися категорія політичної організації, під якою розуміють (згідно з ідеєю, яку представив Р. Арон) „територіально організовану політичну спільність" (Агоп, 1995). Зазначимо: це стосується не тільки країн, але й наднаціональних структур на кшталт ЄС.
По-друге, під анархічним характером системи також мають на увазі те, що не існувало центрального органу, який мав би повновагу використовувати владу й здатність керувати таким міжнародним суспільством. А це означає, що треба використовувати стандарти поведінки або контролювати, яким чином ці стандарти виконуються. Щоб описати це, Бужан використовує поняття „зріла анархія", яке розуміється як „система, яка складається з сильних держав (за умов їх високого ступеня соціально-політичної єдності) у межах добре розвиненого міжнародного суспільства (щільна мережа прийнятих стандартів, принципів та інститутів)" (Бужан, 1995, с.205).
Для аналізу такого широкого питання корисним може стати така важлива категорія, як „міжнародний баланс", яку взято з галузі науки міжнародних відносин. ............
