Головні теми жіночої західноукраїнської літератури 30-х років ХХ сторіччя
У діапазоні тематично-стильових пошуків західноукраїнської прози міжвоєнного двадцятиліття на увагу заслуговує й гендерна тематика: у розвиткові "української модерної національної ідеології, як і в інших культурах, певну роль відігравав і дискурс раси, складовою якого ставав дискурс статі" [5, 222]. Однак художня реалізація такої тематики виразно засвідчила млявість і неспроможність до створення енергії стилю, відсутність глибоких конфліктів та повнокровних образів-характерів. Певним винятком можна вважати прозу письменниць, що намагалися продовжити традицію О.Кобилянської. Творчість Ольги Кобилянської, що в українській літературі періоду fin de siecle була культовою - у пошуках нової краси письменниця відмовилась іти второваними шляхами народництва і спробувала дати власну, "фемінну модель високої модерної культури" (Т.Гундорова), яка постала внаслідок її культурософських пошуків та "гендерної утопії", - продовжує впливати й на прозу "новаторів" міжвоєнного двадцятиліття.
Прорив за межі національної традиції у відкритий Кобилянською на цнотливому досі щодо жіночої сексуальності (а відтак - психологічно заглибленому трактуванні жінки як особистості) ґрунті української літератури в таємничий світ жіночої душі породив утопію "слухання-душі" як "творення особливого поля інтимності, навіть вдавання інтимності, згідно з андрогінною й гомоеротичною чуттєвістю, прикметною для стилю модерн [6, 162]. Проблеми стильової реалізації культурософських концепцій письменниці вичерпно розкриті в монографії Т.Гундорової "Femina melancolica: Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської" (2002) та в розділі "Модернізм: сецесійний кітч" нового дослідження літературознавця - "Кітч і Література. Травестії" (2008). Т. Гундорова зупинилась і на "національному дискурсові" "культурно-гендерної тематики" Ольги Кобилянської, заторкнувши питання "взаємин" літературного авторитету письменниці й пропагованих нею цінностей із донцовською парадигмою "інтегрального націоналізму". Однак проблема рецепції ідей письменниці у творчості західноукраїнських авторок міжвоєнного двадцятиліття залишається недостатньо дослідженою (частково вона була розкрита в нашій монографії [8]), а без належного її опрацювання не можлива повнота осягнення чільних тенденцій літературного процесу міжвоєнного двадцятиліття, зокрема взаємодії традицій і новаторства.
Як відомо, теорія інтегрального націоналізму включала в себе й ідеологію т.зв. "літературного імперіалізму" Ернеста Сейєра [7, 150, 154]. В інтерпретації Д.Донцова особливий акцент зроблено на завданні поборення меланхолійності фемінізованої української літератури, натомість рефлексійності, жіночій споглядальній пасивності протиставлено ідеал "чоловічої активності" - чину. Творчість Кобилянської, позначена меланхолійністю літератури минулого століття і впливом вторинного для ситуації міжвоєнного двадцятиліття сецесійного стилю ("Стиль модерн передбачав поєднання інфантильного та еротичного. Інфантильність і еротизм часто переплітаються у творах Кобилянської" [6, 162]), справді бачиться опозиційною щодо декларованих "вісниківцями" ідей, хоча її твори друкуються у "Віснику", а Донцов вітає її з нагоди 40-літнього ювілею творчості [5, 226]. ............
